• warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.

Апеляційна скарга

Людмилка аватар
Страница для печатиПослать другу

Львівський апеляційний
адміністративний суд
79005, м. Львів, вул. Саксаганського, 13

Через:
Луцький міськрайонний суд
43000, м. Луцьк, вул. Лесі Українки

Скаржник: ПІБ
43007, м. Луцьк, *****
тел. *****

Відповідач: Департамент соціальної політики
Луцької міської Ради
43025, м. Луцьк, пр. Волі, 4-А.
тел. (0332) 72-45-65
e-mail: dsp@lutskrada.gov.ua

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
на постанову Луцького міськрайонного суду від 28 серпня 2009 року
по справі № 2а-5500/09/0308

28 серпня 2009 року Луцьким міськрайонним судом (головуючий суддя – Пушкарчук В.П.) було розглянуто адміністративну справу за моїм позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради (в подальшому - Відповідач), в якому оскаржувалися дії та бездіяльність Відповідача та висувалися такі вимоги до суду:
1. Визнати неправомірними дії Департаменту соціальної політики Луцької міської ради щодо відмови здійснення перерахунку та виплати недоплаченої допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
2. Стягнути з Департаменту соціальної політики Луцької міської ради на мою користь недоплачену допомогу при народженні дитини в розмірі 1963,80 гривень.
3. Стягнути з Департаменту соціальної політики Луцької міської ради на мою користь недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 10574,95 грн. за період з 24.07.2007 по 31.12.2008 (з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми).
4. Зобов’язати Департамент соціальної політики Луцької міської ради в подальшому здійснювати виплату мені допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 11 квітня 2010 року в розмірі не меншому від прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
5. Стягнути з Відповідача судові витрати.

В ході судового розгляду справи мною до суду були подані: Заява про уточнення позовних вимог від 21.05.2009, Пояснення позивача щодо строків позовної давності від 10.06.2009, Доповнення до адміністративного позову від 15.06.2009, Клопотання щодо строків позовної давності від 16.06.2009 та Пояснення на заперечення Департаменту соціальної політики Луцької міської ради від 26.08.2009.
28 серпня 2009 року Луцьким міськрайонним судом по даній справі було винесено постанову, якою було частково задоволено мої позовні вимоги, а саме:
- поновлено строк звернення до суду;
- визнано дії Департаменту соціальної політики Луцької міської ради щодо відмови ПІБ у виплаті недоплаченої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 43 Закону України „Про загальнообов'язкове соціальне страхування” - неправомірними;
- зобов'язано Департамент соціальної політики Луцької міської ради здійснити перерахунок та виплатити ПІБ недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 24.07.2007 року по 31.12.2007 року включно;
- в решті позовних вимог відмовлено.
Зазначена постанова виготовлена у повному обсязі 28.08.2009 та її копія отримана мною 04.09.2009.
Заява про апеляційне оскарження постанови Луцького міськрайонного суду від 28.08.2009 по справі № 2а-5500/09/0308 подана через Луцький міськрайонний суд до Львівського апеляційного адміністративного суду 04.09.2009.

З даною постановою я частково не погоджуюсь, вважаю її такою, що згідно зі ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає зміні в процесі перегляду справи з огляду на наступні підстави:
1) правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального, та процесуального права;
2) неправильне та неповне дослідження судом першої інстанції доказів і встановлення обставин у справі;
3) вирішення не всіх позовних вимог.
Це підтверджується наступним:

Щодо стягнення недоплаченої допомоги при народженні дитини:
Під час прийняття постанови, у відповідності із ст. 161 КАС України, суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин тощо.
Судом першої інстанції не було прийнято до уваги обставини, якими мною обґрунтовувалися позовні вимоги (Конституція України, Закон України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, Рішення Конституційного Суду від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 27.11.2008 №26-рп/2008).
Зазначена обставина підтверджується наступними фактами:
В описовій частині суд невірно зазначив, що я обґрунтовую свої вимоги посилаючись на Закон України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”. Насправді я посилалася на Закон України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, оскільки я застрахована в системі загальнообов’язкового страхування.
У мотивувальній частині суд невірно зазначив, що „позивач просить визнати неправомірними дії департаменту щодо виплати допомоги при народженні дитини, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року”. Насправді я посилалась не тільки на це рішення, а насамперед на ст.ст. 8, 22 Конституції України, ст. 41 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”. Про що судом, однак, зазначено не було.
Суд першої інстанції прийняв рішення на підставі норм Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено дію законів, що встановлюють соціальні гарантії, та обмежено право громадян на соціальний захист, що є неприпустимим з огляду на статті 21, 22, 64 Конституції України.
Також судом не взято до уваги висновки Конституційного Суду України, яким неодноразово визначалося (зокрема в п.5.3. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007), що закон про Державний бюджет України як правовий акт має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України – він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави, тому ним не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України та встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Оскільки метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов’язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, а предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України та Бюджетному Кодексі України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Відповідно до пункту 5 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень, статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Слід звернути увагу також на те, що визначення розміру та його зміни повинні здійснюватись не Законом про Державний бюджет, а окремим законом. „…У разі необхiдностi зупинення дії законів, внесення до них змін i доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони” (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення № 10-рп/2008).
27.11.2008 Конституційним судом України винесено Рішення № 26-рп/2008, яким остаточно вирішено питання щодо невідповідності Конституції України (неконституційність) норм закону про Державний бюджет України, що змінюють інші закони, суть якого полягає в тому, що: Закон про Державний бюджет України створює належні умови для реалiзацiї законів України, ухвалених до його прийняття.
Тобто, відповідно до Конституції України Закон про Державний бюджет України ґрунтується на діючих законах, а не змінює їх (закони) з метою зменшення видаткової частини бюджету.
Таким чином, ч. 2 ст. 56 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” може застосовуватись ЛИШЕ В ЧАСТИНІ ВИЗНАЧЕННЯ ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ даного виду допомоги, але ніяким чином НЕ з метою ВСТАНОВЛЕННЯ РОЗМІРУ допомоги.
Окрім того, згідно з абзацом 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 „Про незалежність судової влади” звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
Оскільки Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” звужено розмір допомоги при народженні дитини порівняно з розміром, визначеним у статті 41 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, тому при вирішенні спору щодо розміру зазначеної допомоги суд першої інстанції не повинен був застосовувати положення ч. 2 ст. 56 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Однак, не зважаючи на вищенаведені висновки, зроблені Конституційним Судом України, а також твердження, що Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів (Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008), суд першої інстанції вважає, що Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та його положення мають вищу юридичну силу порівняно з іншими спеціальними законами у питанні визначення розміру або порядку обчислення допомоги при народженні дитини.

Щодо стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 24.07.2007 року по 31.12.2007 року включно:
Я погоджуюсь з висновком суду першої інстанції:
„Виплата відповідачем допомоги по догляду за дитиною в розмірі, визначеному відповідно до ст. 56 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік”, яка визнана неконституційною згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, є на переконання суду, порушенням прав позивача. Дії департаменту соціальної політики Луцької міської ради щодо відмови у виплаті допомоги в розмірі встановленому Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" є неправомірними.”
Однак, судом першої інстанції було допущено грубу помилку при посиланні на ст. 43 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, а саме :
„Згідно ст. 43 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.”
Насправді зазначена стаття гласить наступне:
„Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.”
Таким чином суд неправильно визначив прожитковий мінімум, згідно якого повинна здійснюватись виплата допомоги по догляду.
В своєму позові я просила стягнути з відповідача недоплачену щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, та здійснила розрахунок суми недоплаченої допомоги по догляду за дитиною на підставі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Відповідач проти вказаного мною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб не заперечував.
Статтею 43 Закону України „Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов'язаними з народженням та похованням” не визначений вид прожиткового мінімуму як підстава для проведення розрахунку допомоги на дитину віком до шести років. Вважаю, що застосування до такого розрахунку прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років не відповідає сутності та призначенню такої соціальної гарантії.
Для вирішення питання, який саме вид прожиткового мінімуму необхідно застосувати для визначення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку мною були надані суду наступні докази:
Статтею 43 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.01 N 2240-III (у редакції від 25.03.2005р.) було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Враховуючи ту обставину, що даний вид допомоги надається застрахованим особам (матері дитини) у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки (ч. 2 ст. 42 Закону України N 2240-III), слід дійти до висновку, що необхідно виходити з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для застрахованої працездатної особи, якій компенсується втрата заробітної плати на період відпустки по догляду за дитиною.
Згідно ч. 3 та ч. 4 ст. 1 Закону України „Про прожитковий мінімум” від 15.07.1999 № 966-XIV до працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
На підставі вищевикладеного слід дійти висновку, що застрахована працездатна особа, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відноситься до категорії „працездатних осіб”.
Але в ході судового засідання вищенаведені аргументи не були враховані та не відображені і не спростовані у судовому рішенні. Тому застосування судом першої інстанції до розрахунку допомоги по догляду за дитиною прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років, вважаю таким, що не ґрунтується на чинному законодавстві.

Щодо стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік.
При вирішенні питання стосовно моєї позовної вимоги щодо стягнення з Відповідача допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік судом першої інстанції було підтримано доводи Відповідача, викладені ним у запереченні проти позову, а мої доводи та обґрунтування позовних вимог, викладені у моїй позовній заяві та у поясненні на заперечення Департаменту соціальної політики Луцької міської ради від 26.08.2009, повністю проігноровані та не розглянуті.
Такий підхід до розгляду справи суперечить принципам адміністративного судочинства, визначеним статтею 7 КАС України, та призвів до порушення судом першої інстанції таких принципів як рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом та судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.
Суд відмовляє в позовних вимогах за 2008 рік на підставі ст. 50 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, де зазначено, що матеріальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, застрахованим особам призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків.
При цьому судом першої інстанції не береться до уваги та не спростовано, що пунктом 4 частини 1 статті 19 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” передбачено, що джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування також є асигнування із Державного бюджету України.
З 01.01.2007 року і дотепер допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачуються з Державного бюджету України, що виключає можливість здійснення таких виплат за рахунок Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
З 01.01.2007 року згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2007 № 32 „Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку” та Наказу Міністерства праці та соціальної політики від 06.12.2006 року № 453 „Про передачу функцій призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам від страхувальників та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень органам праці та соціального захисту населення” повноваження робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень з призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, які передбачені Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” були передані органам праці та соціального захисту населення.
Таким чином, Відповідач з 01 січня 2007 року повинен був забезпечувати призначення допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі документів, визначених Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Даним Законом також встановлено розмір зазначених видів допомоги.
При цьому, Відповідач повинен своєчасно формувати заявки по коштах державного бюджету, необхідних на виплату застрахованим особам допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, починаючи з 1 січня 2007 року.
Посилання в вищезазначеному наказі Мінпраці України на те, що порядок проведення виплат встановлюється Кабінетом Міністрів України, не означає, що встановлення порядку реалізації соціальної гарантії, передбаченої статтями 41, 43 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, автоматично може змінювати обсяг цієї гарантії підзаконним нормативним актом.
Жодним нормативно правовим актом не встановлена заборона на використання Відповідачем Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”. Наголошую на тому, що Відповідачу не надано право позбавляти мене особливого статусу – статусу застрахованої особи.
Держава, передбачивши асигнування соціальних гарантій сама визначає якими державними органами ці виплати будуть здійснюватися. Тому, приймаючи до уваги, що такими органами визнані управління праці та соціального захисту населення, яким делеговані повноваження з 2007 року здійснювати виплати як застрахованим, так і не застрахованим особам допомогу, Відповідач не має права самостійно відмовлятися від таких обов'язків, та зазначати, що він буде їх виконувати лише в частині.
Хочу зауважити, що в мотивувальній частині постанови суд обгрунтовує задоволення моїх позовних вимог за 2007 рік наступним чином:
„Заперечення відповідача судом не приймаються до уваги, оскільки відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни України мають право на соціальний захист, яке гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав.”
Отже, відмова суду у задоволенні позовних вимог за 2008 рік є нелогічною, оскільки при цьому судом порушуються вищезгадані ст. 22, ст. 46 Конституції України.
Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається на весь час, а не на деякий період її отримання, виплата допомоги є щомісячною.
Жодним нормативно-правовим актом не зазначено, що початок нового календарного року є підставою для перепризначення розміру допомоги.
Внаслідок ігнорування судом першої інстанції вищезазначених доказів та обгрунтування позовних вимог, при розгляді справи було невірно вирішено колізію норм права, яка виникла внаслідок існування чинних у 2008 році Законів України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” та Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”. Оскільки питання призначення та виплати застрахованим особам допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році одночасно регулюється зазначеними законами, один із яких є загальним та регулює питання призначення і виплати допомоги у 2008 році для всіх осіб („Про державну допомогу сім’ям з дітьми”), другий – спеціальним та регулює ці самі питання тільки для застрахованих осіб („Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”), вирішення колізії слід здійснювати у відповідності до роз’яснення міністерства юстиції України (лист від 29.07.2008 №337-0-2-08-19 „Щодо практики застосування норм права у разі колізії”), у якому зазначено, що у випадку розбіжностей між загальним та спеціальним нормативно-правовими актами здійснюється на користь спеціального, тобто Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.
На підставі викладеного хочу зазначити, що взагалі, в 2008 році залишилися незмінними мої права на отримання застрахованою особою державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням. Тому вважаю, що прийняте судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за 2008 рік є безпідставним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Щодо інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми.
15 червня 2009 року через канцелярію Луцького міськрайонного суду мною було подане доповнення до адміністративного позову, в якому я збільшила позовні вимоги, а саме: просила стягнути з Відповідача інфляційні втрати та нарахування 3% річних від простроченої суми. У доповненні були також наведені всі необхідні розрахунки з таблицею коефіцієнту інфляції за період прострочення виплати допомоги по догляду за дитиною.
Однак, суд першої інстанції взагалі не розглянув питання нарахування інфляційних втрат та 3% річних, що є порушенням норм процесуального права.

Щодо позовних вимог про стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до статей 2, 6 КАС України „завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб... у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку... органів місцевого самоврядування при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом”.
Встановивши однією із позовних вимог „стягнути з Відповідача на мою користь недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 10574,95 грн. за період з 24.07.2007 по 31.12.2008”, я була переконана, що формулювання позовної вимоги саме такого змісту якнайкращим чином відновить мої порушені права та інтереси.
Проте, суд першої інстанції змінив спосіб захисту та відновлення порушеного права за період, у якому задоволено позовні вимоги та лише зобов’язав Відповідача здійснити перерахунок та виплатити недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 24.07.2007 року по 31.12.2007 року включно, чим позбавив мене права на належний судовий захист як матері малолітньої дитини та фактично унеможливив виконання постанови Луцького міськрайонного суду від 28 серпня 2009 року по справі № 2а-5500/09/0308 у порядку виконавчого провадження.
Своє рішення суд ніяк не обґрунтовує і не пояснює.
Щодо наданих суду першої інстанції Кодексом адміністративного судочинства України повноважень, слід зазначити наступне: у відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 162 у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів.
Статтею 161 КАС України визначено, що під час прийняття постанови суд вирішує: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. Отже маючи у справі обґрунтовування вимог щодо суми, на отримання якої мені надано право діючим законодавством та докази стосовно фактично отриманої суми, які також підтверджені у наданої відповідачем довідці, у суду першої інстанції були всі підстави та достатньо повноважень задовольнити позовні вимоги, прийнявши заявлений мною спосіб захисту та відновлення порушеного права.

Щодо здійснення виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 11 квітня 2010 року в розмірі не меншому від прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
При вирішенні справи суд першої інстанції не розглянув мою позовну вимогу стосовно зобов’язання Відповідача в подальшому здійснювати виплату мені допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 11 квітня 2010 року в розмірі не меншому від прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, у відповідності до Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.
Обґрунтування даної вимоги мною було зроблено у позовній заяві, але при вирішенні справи суд не розглянув дане питання та не відобразив його у мотивувальній та результативній частині постанови від 28.08.2009. Це є порушенням ст.ст. 161-163 КАС України.

Щодо розподілу судових витрат:
В порушення ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України в результативній частині рішення судом першої інстанції не вказано порядку розподілу судових витрат між сторонами. Вважаю це помилковим застосуванням норм процесуального права.

Враховуючи викладене, я вважаю, що допущені судом помилки в постанові, неповне відображення в рішенні наданих мною доказів свідчить про не увагу до моєї справи, а також про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, в результаті чого, суд першої інстанції прийшов до хибних висновків та виніс необґрунтовану постанову.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 1, 3, 8, 21, 22, 46, 48, 64 Конституції України, ст.ст. 41, 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 по справі № 6-рп/2007, від 22.05.2008 по справі № 10-рп/2008, від 27.11.2008 по справі № 26-рп/2008, статтями 7, 10, 42, 43, 49, 51, 71, п. 4 ст. 99, ст.ст. 133, 159, 160, ч. 4 п. 2 ст. 162, ст.ст. 163, 185, 186, 187, ч. 3, п. 1 ст.198, ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПРОШУ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД:

1. Прийняти апеляційну скаргу до розгляду.
2. Прийняти рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги про зміну постанови Луцького міськрайонного суду від 28 серпня 2009 року, по справі № 2а-5500/09/0308 та задовольнити позовні вимоги заявлені по цій справі у повному обсязі.
3. Стягнути з Державного бюджету України на мою користь всі понесені мною судові витрати по справі.
4. Розглянути апеляційну скаргу за моєю присутністю.

Додатки:

1. Копія апеляційної скарги;
2. Квитанція про сплату судового збору.

”____” вересня 2009 року ____________________ ПІБ

Последние комментарии

Опрос

Как долго вы судитесь?: