Хранилище информации по судебной практике в области восстановления конституционных прав мам на социальную помощь при рождении ребенка и по уходу за ребенком до достижения ним 3-х лет.

Внимание!!! Для НОВИЧКОВ специальная тема на форуме

Ухвала ВАСУ по моему делу - возврат в суд ПИ

Лидуня аватар
Страница для печатиПослать другу

Это МОЯ Ухвала размешена в реестре судебных решений http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/34179806

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/48651/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Тракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 липня 2009 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 17 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Соснівської районної у м. Черкаси ради про визнання дій неправомірними стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2009 року позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом до відповідача, уточнивши який в ході розгляду справи, просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та стягнути з відповідача на її користь недоотриману допомогу за період з 1 січня 2007 року по 25 травня 2009 року в сумі 13647 грн. 83 коп., зобов'язавши відповідача провести індексацію недоотриманих сум допомоги.

Постановою Соснівського районного суду м.Черкаси від 23 липня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Соснівської районної у м.Черкаси ради щодо виплат ОСОБА_4 допомоги по догляду за дитиною в період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачці призначеної допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку виходячи з фактичного розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років відповідно до ст.62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 17 червня 2011 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року за пропуском строку звернення до суду. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та отримує допомогу як особа, застрахована в системі соціального загальнообов'язкового державного страхування, у розмірі 130 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що права позивачки порушені з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а що стосується позовних вимог за період 2008-2009 років, то суд вважав, що відповідач діяв правомірно здійснюючи виплату допомоги позивачці згідно чинного законодавства.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалюючи у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачка пропустила строк звернення до суду без поважних причин. В решті апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна з наступних підстав.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вищенаведеним нормам закону висновки судів першої та апеляційної інстанцій зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Так, частиною другою статті 99 КАС (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк.

Пропущення цього строку відповідно до статті 100 КАС (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) було самостійною підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягала одна зі сторін.

Аналіз частини першої статті 100 КАС дає підстави вважати, що суд не мав можливості самостійно, на свій розсуд, застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду. Право ініціювати застосування наслідків пропуску строку звернення до суду належало одній зі сторін (відповідачу), і якщо така заява не надходила до суду, то і наслідки пропущення строку звернення до адміністративного суду не могли бути ним застосовані.

Пропущення строку звернення до адміністративного суду і заява сторони про застосування наслідків його пропущення не можуть бути безумовною підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки суд міг визнати причину пропуску строку поважною.

Обставини, з якими сторона пов'язувала поважність причин пропуску строку звернення до суду, мали доводитися стороною і встановлюватися судом тільки у випадку, якщо заявлена вимога про застосування наслідків пропуску цього строку.

Проте суд апеляційної інстанції цих вимог закону не врахував, а ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні частини позовних вимог за пропуском строку звернення до суду, всупереч вимог ст.159 КАС України не з"ясував чи наполягав відповідач у суді першої інстанції на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду, чи встановлено судом першої інстанції початок перебігу цього строку, чи досліджувалась поважність причин його пропуску. Між тим від з'ясування вказаних обставин залежить підхід у застосуванні строків та правильність вирішення спору.

Крім того, не можна погодитись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 22 травня по 25 травня 2009 року.

До 1 січня 2007 року відносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом № 2811-ХІІ, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом № 2240-III, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом 7 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (далі - Закон № 489-V) дію статті 43 Закону № 2240-III на 2007 рік було зупинено.

Конституційний Суд України Рішенням від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення пункту 7 статті 71 Закону № 489-V визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) у частині зупинення на 2007 рік дії статті 43 Закону № 2240-III.

Рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 Конституційний Суд України визнав неконституційними низку положень Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VI), в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40- 44 Закону № 2240-III.

Таким чином, з часу проголошення Конституційним Судом України рішень № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 відновлювали свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III.

Проте суди попередніх інстанцій цих вимог закону не врахували та в порушення вимог ст. 159 КАС України не з'ясували фактичних обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно ч.2 ст.227 цього Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, коли судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення вищенаведених норм процесуального права, зокрема статей 159, 162 КАС України, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 липня 2009 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 17 червня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк

Последние комментарии

Опрос

Как долго вы судитесь?: