• warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.

Клопотання Про відмову у застосуванні приписів ч.1 ст. 100 КАСУ

Страница для печатиПослать другу

КЛОПОТАННЯ

Про відмову у застосуванні приписів  ч.1 ст. 100 КАСУ щодо наслідків пропущення строку для звернення до адміністративного суду за адміністративним позовом

 

 

У провадженні Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області знаходиться адміністративна справа, розпочата за моїм адміністративним позовом про визнання дій щодо призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відмови в перерахунку і виплаті в повному обсязі допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку неправомірними; стягнення недоплаченої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

 

Відповідачем по справі у своїх запереченнях було заявлено вимогу до Суду – винести рішення з урахуванням  строків  позовної давності. У зв'язку з цим, зазначаю наступне.

 

 

1.

Перш за все, прошу Шановний суд звернути увагу на те, що у відповідності із Порядком призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. №1751:

 

«Документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, розглядаються органом, що призначає і виплачує державну допомогу, протягом десяти днів з дня подання заяви.

Про призначення державної допомоги сім'ям з дітьми чи про відмову в її призначенні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і виплачує зазначену допомогу, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом п'яти днів після прийняття відповідного рішення.» (п. 43)

«Орган, що призначає і виплачує державну допомогу сім'ям з дітьми, повинен давати роз'яснення з питань її призначення і виплати та надавати заявнику допомогу в одержанні необхідних документів.» (п.45)

 

Але будь-яких повідомлень від Відповідача щодо порядку призначення, нарахування та виплати вказаного виду  допомоги, її загального та щомісячного розміру, раніше мені не надходило.

 

Вказаним Порядком не встановлені кінцеві терміни звернення за виплатою допомоги особою, яка має право на отримання її у зв'язку з доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Не встановлені обмеження щодо звернення за виплатою передбаченого відповідним законодавством розміру допомоги та оскарження дій суб'єкта владних повноважень щодо відмови в виплаті допомоги в належному розмірі.

 

У відповідності із Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 р. №393/96-Вр із змінами та доповненнями, який згідно преамбули, забезпечує громадянам України можливості для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності із заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (ч.1 ст.1). В розумінні ст.3 Закону України «Про звернення громадян» заява – це, зокрема, звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів.

Зазначеним Законом не встановлено терміну звернення щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів.

 

Отже після отримання мною останньої виплати, 20.11.2008р. я направила до Відповідача заяву з проханням про перерахунок та доплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 1 лютого 2006р. по 1 грудня 2008р.

 

 

2.

Згідно з положеннями Ст.19 Закону «Про звернення громадян»: «Органи державної влади і місцевого самоврядування, … їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; … невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; … вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, …; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; …».

 

22.12.2008 р я отримала письмову відповідь від Управління праці та соціального захисту

населення Жовтневого району Маріупольської міської ради:

у своєму рішенні Відповідач відмовив мені у здійсненні перерахунку та в доплаті допомоги, повідомивши, що ця допомога призначена і виплачена у відповідності з чинним законодавством (про що зазначено в моєму адміністративному позові).

 

Отже, з того моменту я дізналася, що перерахунку та сплати недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період 2006–2008рр у гарантованому мені Конституцією та законами прожитковому мінімумі ніколи не буде проведено у добровільному порядку, оскільки Відповідач вважає правомірною його несплату, - що і є причиною існування мого адміністративного позову.

 

 

Тобто, сама суть позову - у відмові на моє звернення зробити перерахунок допомоги, про що зазначено в самому позові. Не погодившись із відмовою, намагаючись захистити своє право, використавши право досудового урегулювання виниклого спору - виникло звернення до суду.

 

Бездіяльність щодо реалізації мого права на перерахунок розміру державної допомоги є порушенням, в результаті недотримання державою в особі відповідача своїх позитивних обов'язків (це такий обов'язок, коли держава повинна діяти таким чином, щоб захистити соціальні права людини), що створило для мене ситуації непевності стосовно реалізації мною зазначеного права.

 

 

3.

Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

 

Згідно статті 5 Сімейного кодексу України держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство.

 

До вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується відповідно до статті 20 Сімейного кодексу України.

 

Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення. Статтею 23 вказаного закону передбачено, що рішення органу, що призначає і здійснює виплату державної допомоги, може бути оскаржено у вищестоящих органах виконавчої влади або у судовому порядку.

Не встановлені обмеження щодо звернення за виплатою передбаченого відповідним законодавством розміру допомоги та оскарження дій суб'єкта владних повноважень щодо відмови в виплаті допомоги в належному розмірі.

 

Виходячи з вищенаведеного, приписи частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обмеження річним строком звернення до суду, до правовідносин пов'язаних з забезпеченням державою надання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не застосовуються.

 

 

4.

Стосовно ж самого обчислення строку звернення до адміністративного суду зазначаю наступне:

 

У ст. 23 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлена можливість досудового порядку вирішення спору.

П.4 ст. 99 КАСУ визначено : якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

 

Не погоджуючись з рішенням Відповідача в повному обсязі, вважаючи таки дії Відповідача противоправними та такими, що порушують мої права, гарантовані Конституцією (з підстав, викладених у моєму адміністративному позові), керуючись положеннями ЗУ «Про звернення громадян» та згідно Ст.23 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», у порядку досудового врегулювання спору, мною була надіслана Скарга до Головного Управління праці та соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації з вимогою про поновлення моїх конституційних прав, порушених Управлінням праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради. Але з відповіддю Головного управління я також не згодна, оскільки його позиція щодо перерахунку та доплати мені недоотриманої допомоги по догляду за дитиною співпадає з позицією Відповідача, з чим я не згодна в повному обсязі з причин, які я змушена була викласти в адміністративному позові, звертаючись до суду за захистом моїх прав.

Таким чином, відповідно до вищезазначених законів,  мною було використано можливість досудового вирішення спору:

 

Тобто,  згідно п.4 ст. 99 КАСУ, обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня отримання мною відповіді від Головного Управління праці та соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, за результатами розгляду моєї скарги на дії Відповідача,   а саме з 3 лютого 2009 р.

 

5.

Згідно з положеннями п.1 Ст. 3 «Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року»: «В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини

 

Згідно зі Ст. 68 Конституції: «Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей».

 

Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом – відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку це надання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, держава чи орган вважаються такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

 

 Вважаю за необхідне зазначити: Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов’язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред’являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

 

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

 

А з огляду на те що мій фактичний стан особи з сімейними обов’язками наділяє мене додатковим правовим статусом, елементом якого є відповідальність за мою малолітню дитину, і саме на реалізацію інтересів та прав дитини спрямовані усі мої вольові дії, а це створює передумови моєї фактичної безпорадності у самостійному вирішенні питань соціально-правового характеру та моєї залежності від оточующих (у тому числі у великій мірі від органів соціального забезпечення та від сумлінного виконання ними своїх службових обов’язків) - держава Україна враховує ці особливості мого правового статусу та бере на себе позитивні зобов’язання, в частині створення умов для реалізації прав дитини та батьків з урахуванням цього їх особливого правового статусу, зокрема ратифікацією міжнародних договорів, так:

- Згідно з положеннями п.1 Ст. 26 «Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року» від 20.11.1989 року (Єдиний реєстр. № 19389/2001): «1. Держави-учасниці визнають за кожною дитиною право користуватися благами соціального забезпечення, включаючи соціальне страхування, і вживають необхідних заходів щодо досягнення повного здійснення цього права згідно з їх національним законодавством»

- Згідно з положеннями п.1 Ст. 3 «Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року»: «В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини

 

6.

З огляду на усе вищезазначене, та на те, що "кожна   людина має право   на   ефективне   поновлення   у   правах компетентними національними судами в разі  порушення  її  основних прав, наданих   їй   Конституцією   або  законом" (Ст. 8  Загальної  декларації  прав  людини),

 

звертаю увагу шановного Суду на те, що заявляючи вимоги про застосування строків позовної давності, Відповідач фактично просить Суд не звертати уваги:

-         на Ст. 20 Сімейного кодексу України відповідно якої позовна давність не застосовується  до вимог, що випливають із сімейних відносин;

-         на П.4 ст. 99 КАСУ (порядком досудового вирішення спору якого я скористалась), згідно якому строк звернення до суду не є пропущеним;

-         або ж зовсім не читав мій адміністративний позов, де я чітко зазначила вищезазначене, що також не дозволяє нехтувати статтями КАСУ.

 

Вважаю ці дії Відповідача як зловживання його процесуальними правами, які вступають у протиріччя з його процесуальними обов'язками (зокрема – обов'язок доказування правомірності його дій, рішень та бездіяльності, в разі заперечення проти позову (п.2 Ст. 71 КАСУ)), та загальної Конституційної компетенції органу наділеного владними повноваженнями («Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.» (ч.2 Ст.3 Конституції України)), та які ставлять під сумнів мою можливість реалізації конституційного права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч.2 Ст.55 Конституції України)), права – яке положеннями Конституції визначене, як таке, що зовсім не підлягає обмеженню ні при яких умовах:

 

«Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. … Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями … 52, 55, …. цієї Конституції.» (Стаття 64. Конституції України).

 

 

На підставі вищенаведеного, керуючись Конституцією – як Основним Законом України, а також:

П. 4 Ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України;

Ст. 20 Сімейного кодексу України,

 

 

 

ПРОШУ СУД:

1.  Не застосовувати приписи п.1 ст.100 КАСУ щодо відмови у задоволенні позовних вимог через пропущення строку звернення до адміністративного суду

з  підстав,  викладених  вище.

Последние комментарии

Опрос

Как долго вы судитесь?: