• warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.

Аппеляционная жалоба

Страница для печатиПослать другу

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА

на Постанову Коломийського міськрайонного суду
Івано-Франківської області
по справі № 2-а-143/2009 року

21 вересня 2009 року Коломийським міськрайонним судом (головуючий суддя – Максим’юк Р.Ю.) було розглянуто адміністративну справу за моїм позовом до Управління праці та соціального захисту населення Коломийської міської ради, в якому я вимагала:
-визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Коломийської міської Ради,щодо здійснення перерахунку та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
-зобов’язати УПСЗН м. Коломиї виплатити недоотриману внаслідок невиконання останнім вимог законодавства України,суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
- а також зобов’язати УПСЗН м. Коломиї в подальшому виплачувати щомісячно допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (18.07.2011 року) у розмірі не менше прожиткового мінімуму встановленого законм і гарантованого Конституцією України.
Під час провадження по адміністративній справі за моєю позовною заявою, мною була надана відповідь на заперечення Управління праці та соціального захисту,а також  двічи уточнено позовні вимоги та доповнено пояснення, щодо фактичних та правових підстав. Зазначеним рішенням суду було частково задоволено мої позовні вимоги .                          

З даною постановою я не погоджуюся в повному обсязі, як такою, що підлягає скасуванню у зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ,Ст. 19 Конституції), та здійснювати свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (ч.2 Ст.6 Конституції), зокрема, в межах змісту і спрямованності, та головного обов'язку діяльності держави - утвердження і забезпечення прав і свобод людини, їх гарантій; діяльності, під час якої заборонено обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина (ч.1 Ст.64 Конституції).
При вирішенні данного адміністративного позову суд першої інстанції керувався ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», якою передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, яка діяла до її нової редакції згідно із Законом України №107-VI від 28.12.2007р. Цей закон діє для не застрахованих осіб.
Суд першої інстанції не прийняв до уваги мій статус застрахованої особи та моє пояснення, де я посилалась на Закон України ««Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» за №2240 від 18.01.2001р. (надалі Закон №2240), тому не вірно використав до мене норму закону.
Такі висновки суду першої інстанції, я вважаю є незаконними та необгрунтованими,оскільки:
1 Згідно з положеннями ст.46 Конституції України: «Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі …. тимчасової втрати працездатності, … та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення…». Я маю статус застрахованої особи,про що свідчить довідка з місця роботи про сплату страхових внесків до Фондів соціального страхування (вона долучена до справи ). А на підставі положень Ст. 3 Закону України № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»: застраховані громадяни України мають право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням . Положеннями ст.11 Закону про Основи визначено юридичні факти, з якими пов'язано виникнення правовідносин з приводу надання матеріального забезпечення, як реалізаціїї конституційного права на соціальний захист застрахованої особи: «Страховий ризик - обставини, внаслідок яких громадяни … можуть втратити тимчасово … засоби до існування і потребують матеріальної підтримки …. за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
Страховий випадок - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення …., передбачених законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.».
Згідно з положеннями Ст. 26 Закону про Основи: «До страхових випадків, з настанням яких надається матеріальне забезпечення … належать: … вагітність і пологи, догляд за малолітньою дитиною. А умови надання, види та розміри цього матеріального забезпечення, визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». Це було встановлено суду першої інстанції, але не було прийнято судом до уваги.В своїх доповненнях та уточненнях до свого позову я посилалася саме  на Закон України № 2240  «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», а не на Закон України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» (надалі Закон №2334),  оскільки згідно зі статтею 4 Закону №2240, право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Але ці доводи були проігноровані судом.                                      
    Як застрахована особа в загальнообов’язковій державній системі соціального страхування, я маю право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яке є формою соціального забезпечення громадян. Це право гарантовано мені ч.2 ст.46 Конституцією України, згідно якої «Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом”, та встановленого Законом №2240, згідно ст.43 якого «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом».
При визначенні прожиткового мінімуму, який підлягає застосуванню вважаю за необхідне виходити з ч.2 ст.42 Закону №2240: «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки».
Враховуючи ту обставину, що даний вид допомоги надається застрахованим особам (матері дитини) у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки, то слід дійти до висновку, що в розрахунках, де є застосування прожиткового мінімуму необхідно виходити з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для застрахованої працездатної особи, яким компенсується втрата заробітної плати у період цієї відпустки по догляду за дитиною.
    Посилання суду першої інстанції при визначенні розміру допомоги по догляду за дитиною до трирічного віку на ст. 15 Закону №2334 є неправомірним, оскільки стаття 13 даного закону передбачає, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Розмір допомоги – це матеріальний зміст як самого права соціального забезпечення, так і конституційного права на соціальний захист.
Зменшення цього змісту ( а саме призначення розміру допомоги за законом «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» і незадовільнення вимог в подальшій виплаті )є ущемленням його та скороченням, а це – порушення конституційних прав Позивача: права на соціальний захист, права на захист сім'ї та дитинства, права на достатній життєвий рівень.

 2. У частині другій статті 8 Конституції України встановлено вимогу щодо законів України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй. …
 Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України) . Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
  Проаналізувавши це Конституційний Суд України від 22.05.2008 № 10-пр/2008 вирішив визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік», зокрема пункт 25 розділу ІІ ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік», (скасування дії ст.43 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»), чим поновив дію статті 43 Закону 2240, відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму. Моя дитина народжена 18 липня 2008 року ( це в той час коли в повному обсязі був чинним закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» з усіма відновленими статтями).Суд враховує, що  Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 № 10-пр/2008  по цим справам має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статтей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Також 27.11.2008 Конституційним судом України було винесено Рішення № 26-рп/2008, яким остаточно було вирішено питання щодо невідповідності Конституції України (неконституційність) норм закону про Державний бюджет України, що змінюють інші закони, суть якого полягає в тому, що: Закон про Державний бюджет України створює належні умови для реалiзацiї законів України, ухвалених до його прийняття.
Тобто, відповідно до Конституції України Закон про Державний бюджет України ґрунтується на діючих законах, а не змінює їх (закони) з метою зменшення видаткової частини бюджету.

    Таким чином дія Закону №2240 в 2008 році мала легітимне значення і взагалі залишилися незмінними права на отримання застрахованими особами державного соціального страхування у звязку з витратами, зумовленими народженням.
 Законом України  №835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року  також не передбачено ніяких зменшеннь та обмеженнь щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Стаття 46 даного Закону проголошує: установити, що у 2009 році:
...
Допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Стаття 54. Установити у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
В грудні 2008 року діяв прожитковий мінімум для працездатної особи в розмірі 669 грн. (ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»).
Приймаючи до уваги, що на розгляд Конституційного суду не вносилися питання конституційності статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»,а також в Закон України «Про державний бюджет на 2009 рік» в частині внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми», фактично у 2008-2009  році питання порядку та розміру виплат допомоги застрахованим особам одночасно регулюються статтями 41,43 Закону №2240 та статтею 15 Закону №2334.
При вирішенні даної колізії слід взяти до уваги Лист Міністерства юстиції від 29.07.2008 № 337-0-2-08-19 «Щодо практики застосування норм права у разі колізії», згідно якого: ”У разі,коли розходження має місце між загальним та спеціальним актом, який був прийнятий раніше і не скасований прийнятим пізніше загальним актом,перевага надається спеціальному акту».В даному випадку Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми” є загальним законом,а Закон №2240-спеціальним.
    Відповідно до частин 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи повинен був керуватися принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Керуючись зазначеними принципами права, до правовідносин, які складаються з приводу нарахування та виплати у 2008-2009 році застрахованим особам допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку необхідно застосовувати положення саме Закону №2240.
    Оскільки Закон №2240 є спеціальним для регулювання зазначених відносин для застрахованих осіб, ніж Закон №2334. Більш того, виключення зі статей 13, 15 Закону №2334 слова «незастрахованих», визначило цей Закон загальним для регулювання відносин щодо виплати допомоги всім особам. Приймаючи до уваги, що спеціальним законом визначені інші умови, порядок та розмір виплат допомоги для застрахованих осіб,то в цьому випадку необхідно керуватися саме нормами спеціального закону, тобто Закону №2240.
    Окремо прошу суд звернути увагу на положення ст.ст. 8, 9 та ст.71 Кодексу Адміністративного судочинства України, якими законодавець встановлює що, суд при вирішенні адміністративної справи повинен:
- при вирішенні справи керуватись принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави;
- застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини;
- при вирішенні справи керуватись принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; - вирішувати справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
- у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту застосовувати правовий акт, який має вищу юридичну силу
- у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Підтвердженням правильності такого висновку являється і п. 2 Пленуму Верховного Суду України від 01.1.96 №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», де зазначено, що оскільки Конституція України, як зазначено в ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

    Щодо джерела фінансування допомоги, що є предметом позову.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2007р. №790 основним завданням управління є:
 виконання функцій головного розпорядника коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету. Тобто розпорядником коштів є відповідач ( в даному випадку Коломийське управління праці та соціального захисту населення ).
    Відповідно до Постанови КМУ № 32 від16.01.2007 р. виплата допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам проводиться за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам. Допомога  по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається та виплачується органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб.
    Згідно ст.64 Закону України «Про державний бюджет України на 2007р.» «Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов’язань минулих років, узятих на облік в органах Державного казначейства України, та у разі їх відповідності паспортам. Розпорядники бюджетних коштів беруть зобов’язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень до спеціального фонду бюджету. При цьому зобов’язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за спожиті житлово-комунальні послуги та компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із Законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень». Ті ж самі вимоги відтворені в ст.62 Закону України №107-VI від 28.12.2007р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Тобто,  у 2008 році не є бюджетним порушенням облік спірної допомоги в розмірі, визначеному ст.43 Закону за №2240-III від 18.01.2001р. та нормою ст.58 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» якими встановлено розмір прожиткового мінімуму.
    Хочу звернути увагу суду на те, що при визнанні дій суб’єктів владних повноважень протиправними та встановленні факту того, що допомога по догляду за дитиною повинна бути не менше прожиткового мінімуму, дана допомога в зазначеному розмірі повинна бути встановлена не на деякий період отримання вказаної допомоги, а на весь час її надання. Оскільки в разі задовільнення рішення щодо отримання допомоги в розмірі   прожиткового мінімуму лише на певний період з одночасним відхиленням вимоги зобов’язати відповідача виплатити дану допомогу на весь час законного отримання зазначеної допомоги (тобто з одночасним рішенням в подальшому залишити розмір допомоги на рівні набагато меншому за прожитковий мінімум) порушується дія статті 22 Конституції України,де чітко зазначено,що «конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані»,а також «не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод». А своїм рішенням Коломийський міськрайсуд визнав дії Відповідача протиправними лиш на певний період (а саме на 2008 рік ), в результаті чого на 2009-2011 (до досягнення дитиною трирічного віку ) знову звужено зміст та обсяг моєго права на отримання соціальної гарантії. Але жодним нормативно-правовим актом не зазначено, що початок нового календарного року є підставою для перепризначення розміру допомоги. Лише «в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень» (ст..64 Конституції України )

    Таким чином, Постановою від 21.09.09 року по справі № 2-а-143 Коломийський міськрайонний суд всупереч вимогам ст. 8, 22, ч.3 ст. 46 Конституції України обмежив моє право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку в розмірі не нижче прожиткового мінімуму, що передбачено ст. 43 Закону 2240, які були чинні на день народження моєї дитини (18.07.2008).
Відтак, не виконавши аналіз існуючого діючого законодавства, та вивчення наданих мною доказів, суд першої інстанції прийшов до хибних висновків.
Вищевикладене дає мені підстави стверджувати, що суд першої інстанції припустився порушення норм матеріального і процесуального права і це призвело до неправильного вирішення справи.
Суд першої інстанції ухвалив необґрунтоване рішення, тому що не провів повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні
Враховуючи вищевикладене,
на підставі ст. 1, 3, 8, 21, 22, 46, 48, 64 Конституції України,
-ст 42-43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»
 -Рішеннь Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 року ,  № 26-рп/2008 від 27.11.2008 р.
-Ст..3,11,26 Закону України № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»:
 -статтей 49, 51, 185, 186, п.4 ст.187, п.3 ст.198, п.4 ст. 202 Кодексу Адміністративного Судочинства України
- Постанови Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» N 9 від 01.11.1996
 -Постанови Кабінету Міністрів України  № 32 від16.01.2007 р
 -Постанови Кабінету Міністрів України. №790 від 30.06.2007р

ПРОШУ:

1. Скасувати постанову Коломийського міськрайонного суду по справі № 2-а-143 від 21.09.09 за позовом Нікітенко І.О. до Управління праці та соціального захисту населення Коломийської міської ради в Івано-Франківській області.
2. Прийняти нове рішення про задовільнення позовних вимог.
3. В разі стягнення з відповідача недоотриманих сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з метою забезпечення виконання судової постанови та визначення рахунку, з якого стягується допомога, витребувати з Управління інформацію щодо джерела фінансування виплати та порядку перерахування коштів допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку безпосередньо на рахунок позивача.
3. Прошу розглянути справу за моєї відсутності.

Додатки:
1. Квитанція про сплату державного мита.
2. Копія апеляційної скарги для відповідача.

Последние комментарии

Опрос

Как долго вы судитесь?: