Хранилище информации по судебной практике в области восстановления конституционных прав мам на социальную помощь при рождении ребенка и по уходу за ребенком до достижения ним 3-х лет.

Внимание!!! Для НОВИЧКОВ специальная тема на форуме

Клопотання про строки звернення до адміністративного суду.

НАТАСЬЯ аватар
Страница для печатиПослать другу

 К Л О П О Т А Н Н Я

щодо строків звернення до адміністративного суду

В провадженні Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя знаходиться адміністративна справа № 2а-38/09, розпочата за моїм адміністративним позовом про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Маріупольської міської ради у Орджонікідзевському районі (далі – Відповідач) неправомірними щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати доплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, про стягнення заборгованості по виплатах допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідач в ході судового процесу заявив клопотання про застосування ст.99 КАС України до позовних вимог, що стосуються перегляду нарахування та виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до ч.1 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України Адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Загальний термін звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється ч.2 ст.99, а саме: річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з приписами ч.1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.

 

Вважаю ці дії Відповідача як зловживання його процесуальними правами, які вступають у протиріччя з:

- його процесуальними обов’язками (п.2 Ст. 71 КАСУ)

«…обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.»

- загальною Конституційною компетенцією органу, наділеного владними повноваженнями (ч.2 Ст3 Конституції України)

«Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.»

Вони ставлять під сумнів мою можливість реалізації конституційного права (ч.2 Ст.55 Конституції України):

«Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій і  бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб»,

яке положеннями Конституції визначене, як таке, що зовсім не підлягає обмеженню ні при яких умовах (Стаття 64. Конституції України):

«Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених  Конституцією України.

Не можуть бути обмежені права і  свободи, передбачені статтями … 52, 55 …  цієї Конституції.»

 

Згідно зі статтею 22 Конституції України

«Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або  внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.»

Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Згідно з положеннями п.1 Ст. 3 «Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року»:

«В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага  приділяється  якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.»

Згідно статті 5 Сімейного кодексу України № 2947-III від 10.01.2002р.

«1. Держава охороняє сім’ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім’ї.

2. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство.

3. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.»

 

У Запереченнях на доповнення до адміністративного позову №02/2-6п-3 від 17.08.2009р. Відповідач, наполягаючи на пропущенні мною строку зверненя до адміністративного суду та на відмові у задоволенні позову, стверджує:

«…Позивач отримувала цю допомогу щомісячно, таким чином річний строк для звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення недоотриманих коштів за період з липня 2007 року по вересень 2008 року включно позивачем пропущені…»

Вважаю, що Відповідач в данному випадку підміняє поняття «строк звернення до адміністративного суду» на поняття «строк позовної давності», не зовсім усвідомлюючи різницю між ними.

 

Тому, хочу звернути увагу Шановного Суду на наступні доводи щодо строків звернення до адміністративного суду та строків позовної давності.

 

1. Щодо строків звернення до адміністративного суду.

 

Статтею 46 Конституції України передбачено:

«Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності… та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а  також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення;

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.»

Моє Конституційне право на соціальний захист реалізується шляхом надання мені матеріального забезпечення згідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» №2240-ІІІ від 18.01.2001р. та у розмірі, який повинен бути не нижче розміру прожиткового мінімуму (ст.41, 43 зазаначеного Закону).

Згідно до статті 34 Закону України №2240-ІІІ :

«За загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням … , надаються такі види матеріального забезпечення… :

3) допомога при народженні дитини (статті 40, 41 цього Закону);

4) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (статті 42-44 цього Закону)…»

Як зазначалося в моєму адміністративноому позові, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку – єдине джерело існування моєї родини. (Копія довідки про склад сім’ї від 15.10.2008р. є в матеріалах справи).

 

З метою реалізації мого конституційного права 08.05.2007р. я звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Маріупольської міської ради у Орджонікідзевському районі за призначенням належних мені на конституційному праві на соціальний захист (матеріальне право) матеріальної допомоги при народженні дитини, а також допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Зазначені види допомог були призначені на певний строк.

Виходячи з того, що правовідносини між Відповідачем та мною - триваючі у часі, тобто характерною рисою яких є постійне (у плині тривалого часу) виконання сторонами своїх прав та обов’язків, - при порушенні правовідносин особа дізнається про порушення свого права в момент закінчення строку виконання зобов’язання.

Допомога при народженні дитини була призначена з 01.05.2007р. по 30.04.2008р. Остання виплата була у квітні 2008 року. (Додаток 1)

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку – з 02.07.2007р. по 17.04.2010р. (Додаток 2)

Крім того, перші виплати були проведені значно пізніше - вже після Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. (справа про соціальні гарантії громадян): начислення допомоги при народженні дитини – 26.07.2007р., а допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку – 16.10.2007р. (Копія довідки по платіжним лімітам з банку від 27.10.2008р. є в матеріалах справи)

Призначаючи допомогу в зменшеному розмірі Відповідач:

1. Порушив моє конституційне право на отримання допомоги не нижчої за розміром ніж прожитковий мінімум,

2. Порушив право, яке надано мені Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» щодо отримання допомоги саме в розмірі прожиткового мінімуму.

А ні Конституцією України,  а ні жодним Законом України не передбачені будь-які строки щодо відновлення порушених конституційних прав людини.

 

 

У відповідності із Порядком призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 р. №13 «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім’ям з дітьми» (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 900 від 11.07.2007 р.):

«Документи, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ... розглядаються органом, що призначає і виплачує допомогу, протягом десяти днів з дня подання заяви.(ч.1 п.12)

Про призначення зазначених видів допомоги чи про відмову в їх призначенні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і виплачує зазначену допомогу, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом п’яти днів після прийняття відповідного рішення. (ч.2 п.12)

Орган, що призначає і виплачує допомогу при народженні дитини та допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, повинен давати роз’яснення з питань її призначення і виплати та надавати заявнику допомогу в одержанні необхідних документів (п.13)»

Тобто, про порушення мого матеріального права на отримання допомоги при народженні дитини, а також допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, я могла достовірно взнати тільки з письмового повідомлення щодо призначення зазначених допомог.

Але, Відповідачем саме рішення про призначення допомог до мене не було доведено, інформація про повний склад моїх прав та обов’язків у правовідносинах щодо отримання цього матеріального забезпечення мені не була надана.

 

 

Згідно п.2.1 Положення про управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевского району Маріупольської міської ради від 24.06.2008р. саме на Відповідача положено завдання щодо «забезпечення … дотримання законодавства про соціальний захист та соціальне обслуговування населення.»

Пунктом 18 Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року № 13 передбачено:

«Рішення органу, що призначає і виплачує допомогу при народженні дитини та допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, може бути оскаржено у вищестоящі органи у порядку їх підлеглості або у судовому порядку.»

Відповідно до пункту 23 вказаного Порядку:

«У разі затвердження нового розміру прожиткового мінімуму розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку перераховується без звернення осіб, яким вона призначена, з місяця набрання чинності актом законодавства, що встановлює новий розмір прожиткового мінімуму.»

За пунктом 22 вказаного Порядку

«Призначені органами праці та соціального захисту населення застрахованим особам, але своєчасно не одержані суми допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачуються протягом будь-якого часу без обмежень. При цьому виплата здійснюється виходячи із розміру прожиткового мінімуму, встановленого на день її призначення.»

Такі саме норми зазначені у п.п. 50, 55, 57 Порядка призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751.

Вказаними Порядком №1751 та Порядком №13, не встановлені кінцеві терміни звернення за виплатою допомоги особою, яка має право на отримання її у зв’язку з доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Жодним з перелічених нормативних актів не встановлені обмеження щодо звернення за виплатою передбаченого відповідним законодавством розміру допомоги та оскарження дій суб’єкта владних повноважень щодо відмови в виплаті допомоги в належному розмірі.

 

 

До жовтня 2008 року я була упевнена, що живу в правовій державі, що Відповідач буде дотримуватись Конституції, Законів України та відповідати власній назві («управління соціального захисту населення»).

Але виявилось, що насправді Відповідач вирішив діяти незаконно, всупереч Конституції України та власній назві, про що він мене не повідомив.

Про порушення прав матерів та їх дітей щодо виплат допомог при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку я дізналася у вересні 2008 року з одного із випусків «Новин». Одначасно я узнала і про рішення Конституційного Суду України про визнання деяких положень Закону про держбюджет на 2007 рік неконституційними, а також про те, що аналогічне рішення було прийняте у травні 2008 року.

Зазначені рішення (які мають пряме відношення до моїх прав особи, яка приймає участь у правовідносинах стороною яких є УПСЗН) було фактично приховано працівниками УПСЗН, які зобов’язані доводити до відома громадян усі зміни у законодавстві, які стосуються порядку реалізації громадянами своїх прав соціального забезпечення.

Згідно Положення про управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевского району Маріупольської міської ради від 24.06.2008р. на Відповідача покладено наступні функції:

«Роз’яснює громадянам положення нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції.» (п.3.25)

«Інформує населення з питань, що належать до його компетенції, через засоби масової інформації.»(п. 3.26)

 

 

Враховуючи все це та ознайомившись з матеріалами моєї справи щодо сум отриманих допомог, 30.09.2008р. я направила до Відповідача заяву з проханням про перерахунок та доплату допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно з положеннями ст.19 Закону «Про звернення громадян»:

«Органи державної влади і місцевого самоврядування, … їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов’язані: об’єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; … невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв’язку з заявою чи скаргою рішень; … вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, …; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз’яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; …»

15.10.2008р. я отримала письмову відповідь від Управління праці та соціального захисту населення Маріупольської міської ради у Орджонікідзевському районі.

У своєму рішенні Відповідач відмовив мені у здійсненні перерахунку та в доплаті допомог, повідомивши, що ці допомоги призначені і виплачені у відповідності з чинним законодавством (про що зазначено в моєму адміністративному позові).

Отже, з того моменту я дізналася, що перерахунку та сплати недоотриманої допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період 2007–2008рр. у гарантованому мені Конституцією та законами прожитковому мінімумі ніколи не буде проведено у добровільному порядку, оскільки Відповідач вважає правомірною його несплату.

Після відмови Відповідача у здійсненні перерахунку та виплаті доплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка є порушенням щодо реалізації мого конституційного права в результаті недотримання державою в особі Відповідача своїх позитивних обов’язків (це такий обов’язок, коли держава повинна діяти таким чином, щоб захистити соціальні права людини), я була змушена звернутися до суду з адміністративним позовом.

 

 

Компетенція адміністративних судів згідно до ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється на:

«1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності…»

А ч.2 ст.99 КАС України передбачено:

«2. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.»

Такий спор між мною та Відповідачем виник саме після отримання мною відмови Відповідача відновити порушені ним мої конституційні права на отримання соціального забезпечення у повному розмірі, а саме: здійснити перерахунок та виплатити мені соціальні допомоги у розмірі, встановленим ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та Конституцією України

 

 

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду починається з моменту отримання (початок виникнення спору між двома сторонами) мною письмової відмови Відповідача у здійсненні перерахунку допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у відповідності з Конституцією України, тобто з 15 жовтня 2008 року.

 

2. Щодо строків позовної давності.

 

Позовна давність — інститут матеріального цивільного права.

Обмежене строком давності право на позов означає лише можливість одержати примусовий захист порушеного суб’єктивного права від юрисдикційного органу.

Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов.

Тобто, строк позовної даності почався з моменту призначення Відповідачем в зменшенному розмірі допомоги при народженні дитини, а також допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

 

 

До 01.01.2007 року призначенням та виплатою зазначених видів допомоги займався Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності згідно Закону № 2240-ІІІ.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності, витратами, пов’язаними з народженням та похованням» догляд за дитиною до 3 років є страховим випадком.

Відповідно до ч.8 ст.2 ЗУ №2240 :

«…страховий випадок - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг

Згідно ст.5 Закону №2240, застраховані особи мають :

“…державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав”.

Відносини між страхувальником (застрахованої особи) та страховиком у частині здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) регулюються Цивільним кодексом.

Згідно ст.268 Цивільного кодексу :

Позовна давність не поширюється … на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування)

Отже, до 01.01.2007 р. у випадку спору з питань страхового відшкодування застрахована особа могла звернутись до суду згідно з Цивільним законодавством та позовна давність на страхові відшкодування не поширювалась.

З 01.01.2007 р. на виконання Постанови КМУ від 16.01.2007 р. № 32 «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку», для врегулювання питання передачі функцій призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до 3 років саме застрахованим особам, управління повинно керуватися Наказом Мінпраці та соцполітики від 06.12.2006 р. № 453 «Про передачу функцій призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам від страхувальників та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень органам праці та соціального захисту населення «, згідно з яким УПСЗН з 1 січня 2007 р. забезпечує призначення допомог на підставі документів, визначених ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв ‘язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

При цьому УПСЗН повинно своєчасно формувати заявки на кошти держбюджету, необхідних на виплату застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до 3 років, починаючи з 01.01.07 р .

Таким чином, з 01.01.07 УПСЗН передані функції страховика по відношенню до застрахованих осіб з питань призначення і виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до 3 років.

У зв’язку з такою зміною делегованої особи, спори стали вирішуватись у адміністративному суді, через те, що Відповідач є органом виконавчої влади.

Тобто, “адміністративні” відносини з питання виплати зазначених допомог обумовлюються лише особою Відповідача, але не його функцією по призначенню та виплаті зазначених допоміг, яка відноситься до цивильних відносин.

Раніше зазначену допомогу сплачував сам Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, й спірні питання регулювались лише Цивільним кодексом, а не адміністративним.

У випадку, коли б ці функції були покладені на іншу юридичну особу (не суб`єкта владних повноважень), наші відносини регулювались би також Цивільним кодексом.

Отже, норми позовної давності розповсюджуються на усі цивільні правовідносини, у тому числі й на ті, що виникли з участю держави та її адміністративно-територіальних одиниць, як суб’єктів цивільних прав.

Оскільки я маю статус застрахованої особи та надала докази цього, то строк позовної давності на мою справу не поширюється (як на вимогу застрахованої особи про здійснення страхового відшкодування).

Таким чином, до 01.01.2007 року позовна давність на страхові відшкодування не поширювалась. Після прийняття нових законів (Постанови №32 та Наказу №453), у випадку застосовування однорічного строку позовної давності, суд звузить моє право громадянина України на звернення до суду у любий строк у спорі про страхове відшкодування, що ЗАБОРОНЕНО Конституцією України (ст. 22)

 

 

Я – працююча жінка, тому для мене застосовується «Кодекс законів про працю України» №322-VIII від 10 грудня 1971 року (далі – КЗОТ).

Згідно ст.253 КЗОТ України

«Особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню.»

Отже, я як працююча жінка у обов’язковому порядку, не зважаючи на своє бажання, платила страхові взноси за соціальним страхуванням. Ці страхові внески я сплачувала до народження дитини близько 18 років.

Згідно ст.255 КЗОТ України

«Види матеріального забезпечення та соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням працівникам, а в деяких випадках і членам їх сімей, умови їх надання та розміри визначаються законами України з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, іншими нормативно-правовими актами, які містять норми щодо загальнообов’язкового державного соціального страхування.»

У моєму випадку (народження дитини) законом України з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування є закон «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (Закон №2240).

Згідно ст.233 КЗОТ України

«У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.»

Згідно ст.1 Закону №2240:

«Загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв’язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім’ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною...».

Суттю страхового відшкодування є альтернативне забезпечення громадян втраченою заробітною платою на період тимчасової втрати працездатності у зв’язку з доглядом за малолітньою дитиною.

Отже, з точки зору КЗОТ України строки позовної давності у цьому випадку теж не підлягають обмеженню, як компенсація заробітної плати, строки позовної давності для якої не обмежені будь-яким строком.

 

 

Таким чином, строк позовної давності щодо призначення допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку дорівнює безстроковому строку.

 

 

Також, вважаю за необхідне зазначити наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини, ратифікована ЗУ від 17.07.1997 р. зі змінами, внесеними Протоколом N 11 (далі - Конвенція) гарантує

«право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру…» 

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив:

«.. у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».

У справі Bellet v. France Суд зазначив:

«… стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить позиція Європейського Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

 

А з огляду на те, що мій фактичний стан особи з сімейними обов’язками наділяє мене додатковим правовим статусом, елементом якого є відповідальність за мою малолітню дитину, і саме на реалізацію інтересів та прав дитини спрямовані усі мої вольові дії, а це створює передумови моєї фактичної безпорадності у самостійному вирішенні питань соціально-правового характеру та моєї залежності від отучующих (у тому числі у великій мірі від органів соціального забезпечення та від сумлінного виконання ними своїх службових обов’язків) - держава Україна враховує ці особливості мого правового статусу та бере на себе позитивні зобов’язання, в частині створення умов для реалізації прав дитини та батьків з урахуванням цього їх особливого правового статусу, зокрема ратифікацією міжнародних договорів, так:

- Згідно з положеннями п.1 Ст. 26 «Конвенції про права дитини» від 20.11.1989 року (Єдиний реєстр. № 19389/2001):

«1. Держави-учасниці визнають за кожною дитиною право користуватися благами соціального забезпечення, включаючи соціальне страхування, і вживають необхідних заходів щодо досягнення повного здійснення цього права згідно з їх національним законодавством.»

 

- Згідно з положеннями п.1 Ст. 3 «Конвенція про права дитини»:

«В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.»

 

- Згідно з положеннями п.п. 1, 2 Ст.10 «Міжнародного Пакту про економічні, соціальні і культурні права»:

«Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають, що:

1. Сім’ї, яка є природним і основним осередком суспільства, повинні надаватися по можливості якнайширша охорона і допомога, особливо при її утворенні і поки на її відповідальності лежить турбота про несамостійних дітей та їх виховання…

2. Особлива охорона повинна надаватися матерям протягом розумного періоду до і після пологів. Протягом цього періоду працюючим матерям повинна надаватись оплачувана відпустка або відпустка з достатньою допомогою по соціальному забезпеченню.»

 

 

Виходячи з наведених норм законодавства, приходимо до висновку, що строк звернення до адміністративного суду обчислювається з 15.10.2008р., а строк позовної давності дорівнює безстроковому строку, тому немає підстав для застосування обмежувальних норм  статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України до правовідносин, пов’язаних з забезпеченням державою надання допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у відповідності з Конституцією України

 

 

 

Враховуючи вищенаведене,

 

 

Прошу:

 

1. Не застосовувати приписи п.1 ст.100 КАС України щодо відмови у задоволенні адміністративного позову.

 

 

 

 

Додатки:

 

  1. Копія Протоколу Орджонікідзевського УПСЗН №1458 від 11.06.2007р.
  2. Копія Розпорядження Орджонікідзевського УПСЗН №463634 від 11.09.2007р.

 

Комментарии

Наталья, мне понравилось! Всё

Наталья, мне понравилось! Всё затронуто...
Удачи!

Последние комментарии

Опрос

Как долго вы судитесь?: