• warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.

Аппеляционная жалоба

bonna_bonna аватар
Страница для печатиПослать другу

Севастопольський Апеляційний Адміністративний суд

поштова адреса: 99011, Автономна Республіка Крим, м. Севастополь, вул. Б. Морська, 1

 

через Сімферопольський міський суд

поштова адреса: 95000, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Турецька, 1

 

особа, що подає скаргу:

_______ПІБ____________,_____ р.н.,

поштова адреса: ______________________
_____________________________________

 

у справі № 2-а-867/09, за позовом

_______ПІБ____________до Управління праці та соціального захисту населення Центральної районної ради м. Сімферополя

поштова адреса: 95044, Автономна

Республіка Крим, м. Сімферополь,

вул. 60 років Жовтня, 13/64

 

рішення, що оскаржується:

Постанова Центрального  районний суду

м. Сімферополя АР Крим від 07 жовтня 2009 р.

 

Заява про апеляційне оскарження

через канцелярію Центрального  районного суду м. Сімферополя до Севастопольського апеляційного адміністративного суду

подана   «___»____________ 2009 року.

 

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА

на рішення Центрального  районний суду м. Сімферополя АР Крим від 07 жовтня 2009 р.

по справі № 2-а-867/09 р.

07 жовтня 2009 року Центральним  районним  судом (головуючий суддя – Андрєєва О.М.,) було розглянуто адміністративну справу за моїм позовом до Управління праці та соціального захисту населення Центральної районної ради м. Сімферополя (в подальшому - Управління) про визнання відмови про перерахунок допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку неправомірною та стягнення заборгованості по допомозі при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. В позові оскаржувалися дії та бездіяльність Управління, та висувалися вимоги до суду:

  1. про визнання дій відповідача по даному позову неправомірними та рішення відповідача незаконними;
  2. про стягнення  на мою користь з Відповідача не отриману внаслідок невиконання останнім вимог законодавства України суму допомоги при народженні дитини  та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 20.11.2007г. по 01.06.2009, враховуючи  Закон  України від 03.07.1991 р. № 1282-XІІ «Про індексацію грошових доходів населення», в загальному розмірі  11761,12 грн;
  3. про зобов`язання відповідача в подальшому провадити щомісячні виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, починаючи з червня 2009 року до 05.09.2010 року  у відповідності з нормами діючого законодавства, але не менше прожиткового мінімуму,  встановленого для дітей до 6-ти років, гарантованого Конституцією України;
  4. про звільненя мене від оплати повністю або частково, або відстрочку сплати судових витрат до прийняття судового рішення по справі;
  5. про ухвалу постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі;
  6. про зобов'язання УПСЗН Сімферопольської міської ради негайно виконати рішення Суду з цього позову;
  7. про зобов'язання Відповідача надати звіт про виконання рішення суду і встановити строк подання зазначеного звіту.

 

07 жовтня 2009 року, було постановлено рішення по справі № 2-а-867/09. Зазначеним рішенням суду було частково задоволено мої позовні вимоги, а саме:

-                     Було визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Центральної районної ради м. Сімферополя, що виразилися в невиконанні вимог Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», згідно з якими мені повинна бути виплачена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму.

-                     Було зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Центральної районної ради м. Сімферополя нарахувати та виплатити  мені  допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років за період з липня 2008 р.

-                     Було зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Центральної районної ради м. Сімферополя нараховувати та виплачувати  мені допомогу по догляду за дитиною _______ПІБ________,  __________ р.н. у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років.

В іншій частині позову - відмовлено.

 

З даною постановою я частково не погоджуюсь, вважаю її такою, що згідно зі ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає зміні в процесі перегляду справи з огляду на наступні підстави:

1) правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального, та процесуального права;

2) вирішення не всіх позовних вимог.

Це підтверджується наступним:

Щодо визначення строку звернення до адміністративного суду:

Визначаючи строк звернення до суду, та застосувавши до мене наслідки пропуску строку, суд порушив норми процесуального права, а саме п.4 ст.99, та п.1 ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України.

В своєму позові, а також в клопотанні про поновлення строков звернення до адміністративного суду я зауважувала, що про порушення прав матерів та їх дітей по виплатам допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку я дізналася у жовтні  2008 року з одного із випусків "Новин" про рішення Конституційного Суду України про визнання деяких положень закону про держбюджет на 2008 рік неконституційними.

З огляду на те,  що це рішення (яке має пряме відношення до моїх прав особи яка приймає участь у правовідносинах, стороною яких є УПСЗН) було фактично приховане працівниками УПСЗН, які зобов’язани доводити до відома громадян усі зміни у законодавстві, які стосуються порядку реалізації громадянами своїх прав соціального забезпечення, я не мала можливості оскаржити факти порушення моїх суб’єктивних прав неправомірними діями та бездіяльністю службовців УПСЗН. Оскільки інформація про повний  склад  моїх прав щодо отримання державної допомоги сім'ям з дітьми мені надана не була, а допомога при народженні мого сина виплачувалась мені протягом року в нерівних частинах, про те, що вона складає 8500грн, а не 22,6 прожиткових мінімумів, як передбачено Законом України, я дізналась тільки після останніх виплат у листопаді 2008 року.

У п.4 ст. 99 КАСУ визначено: якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Зазначеним у п.4 ст.99 КАСУ порядком досудового вирішення спору я скористалась та керуючись положеннями ч.1 ст.16 Закону України «Про звернення громадян», мною 19.05.2009р. було подано скаргу на дії УПСЗН до вищестоящого органу, тобто до Міністерства праці та соціального захисту населення АР Крим. Однак, рішенням Міністерства праці та соціального захисту населення АР Крим  № 10-492 від 21.05.2009р., за результатами розгляду моєї скарги, вирішити спір щодо питання призначення та виплати мені допомоги при народженні дитини в розмірі 22,6 прожиткових мінімумів та допомоги по догляду за дитиною в розмірі прожиткового мінімуму (з відповідним перерахунком за минулий період) в досудовому порядку виявилось неможливим, що спонукало мене звернутись до адміністративного суду.

Тобто обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня отримання мною рішення Міністерства праці та соціального захисту населення АР Крим за результатами розгляду моєї скарги на дії  Управління праці та соціального захисту населення Центральної районної ради м. Сімферополя, а саме з 21.05.2009р., про що я вказала в позовній заяві, та подала клопотання. На доказ цього до позовної заяви були додані копії: мого звернення до Управління від 17.04.09 р.; відповіді Управління від 27.04.09 р.; скарги щодо дій Управління до Міністерства праці та соціального захисту населення АР Крим від 19.05.2009р.; відповіді на мою скаргу від Міністерства праці та соціального захисту населення АР Крим від 21.05.2009р. Всі ці докази були досліджені в ході судового засідання, та є в матеріалах справи, але при прийнятті рішення не були а не спростовані, а не враховані, що є порушенням норм процесуального права. Крім того,  в порушення ст. 133, 160 Кодексу адміністративного судочинства України судом по клопотанню про визнання причини пропущення строку звернення до суду поважною та його поновлення не постановлена ухвала, що призвело до застосування до мене наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду, визначені у ст. 100 КАС України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Вважаю, що судом було порушено норми процесуального права.

 

Щодо твердження суду, що виплата соціальної допомоги з бюджетних коштів індексації не підлягає.

У своєму позові я обґрунтовувала правомірність стягнення з Відповідача боргу з урахуванням % інфляції та 3 % річних, виходячи з наступного:

Інфляційні втрати щодо заборгованості (грошового зобов’язання) – це своєрідне «здешевлення», якого зазнає заборгованість (грошове зобов’язання) внаслідок інфляції.

Вiдповiдно до вимог ст. 2. Закону України від 03.07.1991 р. № 1282-XІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (ВВР, 1991, N 42, ст.551 ) (далі – Закон про індексацію) (у редакції до внесення змін Законом № 107 від 28.12.2007 «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнано неконституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008), соцiальна допомога вiдноситься до категорi виплат, якi пiдлягають індексації.

Цитую: «Підтримання купівельної спроможності встановлених законодавством України соціальних виплат, що мають цільовий і разовий характер (одноразова допомога при народженні дитини…), здійснюється шляхом підвищення державних соціальних гарантій та інших виплат, виходячи з яких визначаються розміри соціальних виплат, які є об'єктами індексації. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення».

Підстави для проведення індексації визначає ст. 4 Закону про індексацію : «Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка».

Відповідно до статті 6 Закону про індексацію «У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд  розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів».

Статтею 5 Закону про індексацію визначені і джерела коштів на проведення індексації грошових доходів населення. Це: «Індексація пенсій, інших виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, за рахунок коштів Державного бюджету України».

Відповідні індекси розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті "Урядовий кур'єр". Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватись для визначення розміру завданих збитків.» - так йдеться в Роз’ясненні ВАСУ від 12.05.99р. N 02-5/223 «Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції». Вказане Роз’яснення не було єдиним документом, котрим здійснювались спроби врегулювати порядок розрахунку інфляційних. В той же час головним роз’яснювальним документом в судовій практиці щодо даного питання є беззаперечно лист Верховного суду України від 03.04.97р. N 62-97р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ».

Щодо обчислення сум компенсації докладні роз’яснення з наведенням прикладів надає Постанова Кабінету міністрів України від 21 лютого 2001 р. N 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати».

Згідно з Постановою формула розрахунку має такий вигляд: (сума боргу × індекс інфляції %) – сума боргу = сума індексу інфляції.

Щодо 3 % річних, то про це йдеться у ч. 2 статті 625 Цивільного Кодексу України: « Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом».

Але в ході судового засідання, та при прийнятті рішення вищенаведені аргументи не були а не враховані, а не відображені, а і не спростовані у судовому рішенні. Тому вважаю помилковим твердження суду, що виплата соціальної допомоги з бюджетних коштів індексації не підлягає.

 

Щодо стягнення заборгованості:

В позовній заяві я акцентувала увагу суду на те що прошу саме СТЯГНУТИ з Управління заборгованість, це було відображено в мотивувальний частині рішення, та відповідало процесуальним нормам частини 4 пункту 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, але при винесенні рішення, без належного обґрунтування мої вимоги про стягнення заборгованості з Управління були необґрунтовано змінені на вимоги про зобов’язання Управління. Вважаю це порушенням статей 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, та вирішенням справи з помилковим застосуванням норм процесуального права.

Заперечення проти мого адміністративного позову Управлінням надано не було. В своїй промові представник Відповідача не вірно застосовує до спірних правовідносин бюджетне законодавство. Вважаю це зловживанням процесуальними правами Управління, які вступають у протиріччя з його процесуальними обов'язками, зокрема:

– обов'язок доказування правомірності його дій, рішень та бездіяльності, в разі заперечення проти позову (п.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України);

– загальної Конституційної компетенції органу наділеного владними повноваженнями («Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.» (ч.2 Ст3 Конституції України)).

Однак, у цьому судовому процесі суддя по суті звільнив відповідача від обов'язку щодо доказування правомірності його дій та бездіяльності. Тобто суд, нехтуючи імперативними вимогами Кодексу адміністративного судочинства України, щодо встановлення обов’язку Відповідача доказувати правомірність своїх дій, своїми діями поставив в нерівне положення позивача перед відповідачем, який своїми діями (в особистості, бездіяльністю) - не надав жодного доказу правомірності його дій, рішень, та бездіяльності.

Одже, підсумовуючи вищенаведене, хочу зазначити, що усі вищеперераховані, та інші обставини, було викладено в письвих документах, та заявлено у судовому засіданні. Під час дослідження у судовому засіданні вони не були спростовані Управлінням.

Все це порушує ст. 10 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на те, що судом було обмежено мої права по признаку майнового становища, як особи, яка, виходячи саме з фінансових можливостей вимушена самостійно відстоювати свої права у суді. Такий підхід до розгляду справи суперечить принципам адміністративного судочинства, визначеним статтею 7 КАС України, та призвів до порушення судом першої інстанції таких принципів як рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом та судом та змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.

 

На підставі вищенаведеного, керуючись:

-         Статтями 8, 21, 22, 46, 64, 152 Конституції України (щодо дії в Україні верховенства права, гарантії звернення до суду безпосередньо на підставі Конституції, дії Конституції як акта найвищої юридичної сили, непорушності конституційних прав, заборони звуження та обмеження змісту та обсягу існуючих прав, права на соціальний захист та розмір соціальних виплат як не нижчих за прожитковий мінімум, права на відшкодування матеріальної шкоди завданої дією неконституційних положень законів);

-         Постановою № 9 від 01.11.1996 р. Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя";

-         статтями 1, 3-5, 13, 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (щодо кола осіб, яки мають право на отримання державної допомоги, джерел покриття та надання повноважень по призначенню та виплати державної допомоги органам соціального захисту населення, видів та розміру допомог);

-         Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. (щодо неконституційності положень законів про обмеження розміру державних допомог);

-         Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. (щодо неконституційності положень законів про обмеження розміру державних допомог);

-         статтями 6, 8, 9, п.1 ст.17, пп.1 п.1 ст. 18, п.2 ст.19, п.п.1, 2 ст.21, ст.ст. 104-106, ст. 254-256, п.3 Розділу VII Кодексу Адміністративного судочинства України;

-         статтями 11,16, 170,173, 509, 541, 543, 610, 623, 1173 Цивільного Кодексу України,

 

ПРОШУ ШАНОВНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД:

  1. Прийняти апеляційну скаргу до розгляду.
  2. Прийняти рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги про зміну постанови Центрального районного суда  м. Сімферополя АР Крим від 07 жовтня 2009 року, по справі № 2а-867/09
  3. Ухвалити Постанову, якою змінити судове рішення суду першої інстанції - постанову Центрального районного суда  м. Сімферополя АР Крим від 07 жовтня 2009 року, по справі № 2а-867/09, та задовольнити позовні вимоги заявлені по цій справі у повному обсязі.
  4. Розглянути апеляційну скаргу за моєю відсутністю.

 

Додатки:

 

1. Копія апеляційної скарги;

2. Квитанція про сплату державного мита.

 

«___»____________ 2009 рік                                                                             ___________________________

 

Последние комментарии

Опрос

Как долго вы судитесь?: