• warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.

Кассационная жалоба

елена71 аватар
Страница для печатиПослать другу

Моя кас.жалоба. Суд первой инстанции удовлетворил с мая 08г. по март 09г. по детскому минимуму. Ап.суд оставил решение суда ПИ в силе.

 

КАСАЦІЙНА СКАРГА

На судові рішення:
Постанову Ялтинського міського суду
Автономної Республіки Крим
від 26 березня 2009 року  у справі № 2а-3046/09

та Ухвалу Севастопольського Апеляційного
Адміністративного Суду Автономної Республіки Крим
 від 30 вересня 2009 року у справі № 2а-3046/09/0124

     У березні 2009 року я звернулась до Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ялтинської міської ради АР Крим (у подальшому Управління) про визнання неправомірними дії Управління щодо невиплати у повному обсязі мені допомоги при народженні дитини, про визнання неправомірними дії Управління щодо невиплати мені щомісячної допомоги по догляду за дитиною ., 24.11.2007 року народження, до досягнення нею трирічного віку у період з 05 лютого 2008 року по 24 листопада 2010 року у розмірі меншому, ніж прожитковий мінімум, про стягнення з відповідача на мою користь недоплаченої допомоги при народженні дитини у сумі 2122 грн., про стягнення з відповідача на мою користь різниці не доплаченої мені допомоги по догляду за дитиною загальною сумою 6739 грн. 62 коп., та стягнення з відповідача сплаченого мною судового збору.
26 березня 2009 року Ялтинським міським судом Автономної Республіки Крим мій позов задоволено частково та винесено постанову, якою вирішено:
• мій позов до Управління задовольнити частково.
• визнати неправомірною бездіяльність Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради АР Крим щодо невиплати мені  щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період травень 2008 року - березень 2009 року, відповідно до ст. 43  Закону України “ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
• Зобов’язати Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради АР Крим виплатити на мою користь  недоплачені суми щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період травень 2008 року -  березень 2009 року включно  у розмірі – 4235 (чотири тисячі двісті тридцять п’ять) гривень 93 копійки.
• Стягнути на мою користь з Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 копіок.
• Повернути мені
30 (тридцять) гривень з Державного бюджету р/р №31214259700039, код платежу 22050000, ЄДРПОУ 34740850, код банку 824026, банк ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь; сплаченого за повідомленням без номеру від 05 березня 2009 року через касу Ощадбанку 4549/04, як витрати по сплаті інформаційне-технічного забезпечення розгляду справи;
84 (вісімдесят чотири) гривні 60 копійок з місцевого бюджету м. Ялта р/р №31419537700039, код платежу 22090100, ЄДРПОУ 34740850, код банку 824026, Банк: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, сплаченого за повідомленням без номеру від 05 березня 2009 року через касу Ощадбанку 4549/04, як витрати по сплаті судового збору.
• В іншій частині позову – відмовити.
     З даною постановою не погоджуюсь в повному обсязі, тому оскаржила цю постанову, посилаючись на неправомірність винесеного рішення.
30 вересня 2009 року Севастопольським Апеляційним Адміністративним судом Автономної Республіці Крим винесена та проголошена ухвала, якою залишив мою апеляційну скаргу  без задоволення. Повний текст судового рішення виготовлений 6 жовтня 2009 р.
 В цей же день ухвала набрала законної сили.
При цьому вирішено:
• Постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим  від 26 березня 2009 року у справі  № 2а-3046/09 залишити без змін.
     З вищезазначеними судовими рішеннями я не погоджуюсь, вважаю такими, що підлягають  скасуванню у зв’язку  з неправильним застосуванням  судами норм  матеріального та процесуального права при прийняті цих рішень та невідповідність їх обставинам ( покладеним у фактичні та правові підстави позову) спірних правовідносин, які були представлені судам та досліджені у судових засіданнях.
     Це підтверджується наступним.
 
Щодо визначення строку звернення до адміністративного суду:

В порушення п.1 ст. 133 КАС України, при зачитані мого клопотання на засіданні, суд не виніс своєї ухвали по клопотанню ні усно ні письмово, чім фактично чинив препятствия для рішення вопроса о відновленні строків звернення до суду, в т.ч. позбавив мене права подати клопотання ще по цьому питанню.   Це призвело до застосування до мене наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у ст. 100 КАС України.
Вважаю, що ці твердження суду не відповідають дійсності, а відсутність ухвали по цьому питанню, вважаю порушенням процесуального права.

 Щодо визначення Закону, який регулює спірні правовідносини:

Суд першої інстанції встановив, та апеляційний суд підтвердив,  що позивач  є особою, яка застрахована в загальнообов’язковій системі  державного соціального страхування. Судом першої інстанції правильно встановлено, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами , зумовленими народженням та похованням» є спеціальним
для регулювання зазначених відносин для застрахованих осіб.
     Вважаю, що суд першої інстанції неправомірно посилається в мотивувальний частині на ст. 12, 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Судом був зроблено висновок, що згідно «із ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (в редакції, що діяла на момент народження дитини позивачки) допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22, 6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово у дев'ятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта - протягом наступних 12 місяців у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.»  
Судом не було враховано, що згідно зі статтею 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (в редакції, що діяла на момент народження дитини позивачки) одноразова допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (усиновителю чи опікуну), не застрахованому в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
    
Щодо нарахування допомоги при народженні дитини

     Судом першої інстанції було правильно вказано, що «позивачу повинна була виплачуватися допомога при народженні дитини одноразово в сумі 4 230 гривень, решта — 6 392 грн. протягом наступних 12 місяців», «Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України ч.2 ст.56 та п.п. 7, 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». П.п. 12 п. 25 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року №107-УІ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» виключено.». Таким чином, виходячи із вищесказаного, і зважаючи на те, що у нашій державі проголошено принцип верховенство права, випливає, що Управління праці та соціального захисту населення нараховувала і виплачувала мені допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з порушенням чинного законодавства.
Але суд не визнав неправомірною бездіяльність Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради АР Крим у цьому запитанні, чим порушив моє право на  належне здійснення правосуддя, та права на справедливий суд.
Севастопольський Апеляційний Адміністративний суд взагалі проігнорував цю позовну вимогу.
Вважаю, що такий підхід до розгляду справи суперечить принципам адміністративного судочинства, визначеним статтею 7 КАС України.
 
Щодо встановлення прожиткового мінімуму:

     В рішенні суду немає чітких підстав, виходячи з яких суд першої інстанції  дійшов висновку, а апеляційний суд погодився,  що підлягає стягненню з відповідача недоплачена щомісячна грошова допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, розмір якої визначається судом як сума не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на дитину віком до шості років, та якими доказами це підтверджується.
     В своєму позові я просила стягнути з відповідача недоплачену щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, визначенном як сума не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, та провела розрахунок допомоги на підставі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Заперечень проти цього, представник відповідача не надав. Вважаю, що статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов'язаними з народженням та похованням» не визначений вид прожиткового мінімуму на дитину віком до шості років, як підстава для проведення розрахунку допомоги. Вважаю, що застосування до такого розрахунку прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років не відповідає сутності та призначенню такої соціальної гарантії.
     Статтею 43 Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки.
     Враховуючи ту обставину, що даний вид допомоги надається застрахованим особам (матері дитини) у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки, то слід дійти до висновку, що необхідно виходити з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для застрахованої працездатної особи, якій компенсується втрата заробітної плати на період відпустки по догляду за дитиною.
     Згідно ч.3 та ч.4 ст.1 Закону України від 15.07.1999р. №966-XIV «Про прожитковий мінімум» до осіб, які втратили працездатність, відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
     На підставі вищевикладеного, слід дійти до висновку, що застрахована працездатна особа, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відноситься до категорії «працездатних осіб».  
     Але в ході судового засідання, та при прийнятті рішення  апеляційним судом вищенаведені аргументи не були враховані, а також вони не отображені в рішенні. Тому застосування судом до розрахунку допомоги прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років, Законом не передбачено та є необґрунтованим.
Щодо визначення періодів призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку:

     Необґрунтованими вважаю зроблені судом висновки, а саме:
«На підставі викладеного суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги в частини стягнення щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є обґрунтованими частково з моменту ухвалення рішення Конституційним судом України, тобто з 22 травня 2008 року.»
Аналізуючи вищевказані виводи суду першої інстанції та апеляційного суду хочу звернути увагу, що немає чіткого обґрунтування, та незрозумілим є с чого суд виходив.
Частково відмовляв в задоволенні моїх позовних вимог судом не було враховано наданих мною доказів, а саме:
      В нашої державі признано верховенство права. Основним законом Україні є КОНСТИТУЦІЯ.
     Статтею 48 Конституції України гарантовано моє право, та право моєї сім’ї на достатній життєвий рівень, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Внаслідок порушення норм діючого законодавства Управлінням праці та соціального захисту населення Ялтинської міської ради АР Крим відбулося фактичне зниження життєвого рівня моєї родини та порушено гарантоване право кожного на достатній життєвий рівень. Я, матір, що виховує двух малолетних дітей - старший син – 7 років, інвалід дитинства, та молодша дочка 2 років, тому не донарахована та недоплачена сума допомоги для мене є суттєвою. В Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права та свободи та їх гарантії визначають зміст та направленість діяльності держави, а їх ствердження та забезпечення є головним обов'язком держави (стаття З), права та обов'язки людини невідчужувані та нерушимі (стаття 21), їх зміст та об'єм при прийнятті нових законів чи внесенні змін у діючі закони не може бути звужений (стаття 22), конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені (стаття 64). Статтею 46 Конституції встановлено, що «громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставинна також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом».
     Статтею першою Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” визначено, що державні соціальні гарантії - це встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму. В статті 17 цього закону зазначено, що основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включаються розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.
     Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих
Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо. Європейським Судом по правам людини при винесені Рішення від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява № 63/34/00) вказано: «Суд не приймає аргумент уряду відносно бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов’язків». Чітко визначив свою правову позицію, Конституційний Суд України підкреслив, «що здійснення заходів по забезпеченню пільг, компенсацій і гарантій не залежить від наявності фінансування із бюджету, а має безумовний характер (п. 6 Рішення)».
     Статтею 8 Закону України „Про охорону дитинства” визначено, що «кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.»
     Рішенням Конституційного Суду України від 27 листопада 2008 року № 26-рп/2008 зазначено, що: "законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, i як наслідок – скасування та обмеження прав i свобод людини i громадянина. Тому  законом про Державний бюджет на певний рік не можуть будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин, що стосується також і внесення змін стосовно порядку, підстав та розмірів виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку, про що зазначено в Рішеннях  Конституційного суду, норми якого являються преюдиціальними для судів загальної юрисдикції". „Закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України – він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України“ (абзац шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення № 6-рп/2007); „законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, i як наслідок – скасування та обмеження прав i свобод людини i громадянина. У разі необхiдністi зупинення дії законів, внесення до них змін i доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони“ (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення № 10-рп/2008).

     Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку призначається на весь час , а не на деякий період її отримання, і призначена мені з 05.02.2008 р. по 24.11.2010 р. Жодним нормативно-правовим актом не зазначено, що початок нового календарного року є підставою для перепризначення розміру допомоги. Єдиною підставою для перерахунку розмір допомоги без звернення осіб є зміна прожиткового мінімуму, згідно п.23 Постанови КМУ № 13 від 11.01.07р.
     На підставі вищезгаданого хочу зазначити, що взагалі, в 2008 році залишилися незмінними мої права на отримання застрахованою особою державного соціального страхування у зв’язку з витратами, зумовленими народженням. Тому вважаю прийняте рішення щодо періоду отримання допомоги з 22 травня 2008 року безпідставним, та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Щодо зобов’язання Відповідача надавати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менш прожиткового мінімуму, встановленому для працездатних осіб, до 24 листопада 2010 р. включно:

Необґрунтованим є висновки вказані в постанові суду першої інстанції, та ухвали Севастопольського адміністративного апеляційного суду, а саме:
«Суд відмовляє у задоволенні вимог в цій частині, у зв'язку з тим, що строк виплати допомоги по догляду за дитиною до досягненням нею трирічного віку ще не настав, а, відповідно, зобов’язання відповідача щодо її виплати на момент розгляду справи відсутні, так як і відсутнє право позивача на її отримання.»
     Відмовляє в задоволенні цих позовних вимог, щодо надання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а це 24 листопада 2010 року, в розмірі не менш прожиткового мінімуму, встановленому для працездатних осіб суд не врахував, що незважаючи, на те, що строк виплати допомоги дійсно, ще не настав, але ПРАВО на отримання мені вже надано Конституцією України, ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням».

     В мотивувальній частині суд першої інстанції та апеляційний суд невірно зазначив, що я звернулася до суду в грудні 2008 року, а також невірно зазначено, що адміністративний позов було подано до суду 17 лютого 2009 року. Насправді адміністративний позов було подано мною до суду 05 березня 2009 року. Апеляційний суд неправомірно посилається в мотивувальний частині на Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»: «Судова колегія вважає, що Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», не передбачено обмеження виплат наявністю певних коштів чи фінансування з бюджету», «Право на отримання допомоги, передбаченої Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер».
     Я вважаю, що допущені судами помилки в рішенні,  неповне відображення в рішенні наданих мною доказів,  саме все це свідчить про не увагу до моєї справи, а також свідчить про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

     В порушення п. 1 статті 190 КАС України мені не надіслані  протягом десяти днів після відкриття апеляційного провадження Севастопольським адміністративним апеляційним судом: копія ухвали про відкриття апеляційного провадження за моєю скаргою; копія заяви про апеляційне оскарження, копія апеляційної скарги відповідача, чим було порушено моє процесуальне право можливості своєчасно підготуватися к судовому засіданню,  
Ці документи були отримані мною особисто 07.08.2009 р., але дата супроводжувального листа зазначена 17.05.2009 р.
     Апеляційним судом було перенесено судове засідання по справи на 30 вересня 2009 року. В порушенні ст.35, п.3 ст.49, п.3 ст.205 КАС України  апеляційний суд знову не надіслав мене ухвалу про перенос судового засідання, ніяк не обгрунтовав перенос засідання, чим було порушено моє процесуальне право на прибуття в судове засідання.
     Не отримавши ніяких повідомлень з Севастопольського Апеляційного адміністративного суду, 14.10.2009 р. мною було направлено заяву з проханням видати рішення суду  через засоби поштового зв’язку рекомендованим листом, де у додатках був вкладений конверт зі зворотною адресою та сплаченими марками (з метою уникнення додаткових витрат суду на фінансування поштових відправлень). Моє прохання щодо надіслання мені копії ухвали  було проігнороване.
     У протиріч п.2, ст.160, п.3, ст.197 КАС України копія ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду от 30.09.09р. була видана мені особисто тільки 27 жовтня 2009р. без уважних на то причин с датою виготовлення ухвали в повним обсязі  06.10.09р.
     Тому для мене є незрозумілим, чому в наданим мною конверті зі зворотною адресою та сплаченими марками, з метою уникнення моїх додаткових витрат, не було відправлено ухвала Севастопольського адміністративного апеляційного суду, яка була на цей час підготовлена.
 Це створило для мене ситуацію непевності стосовно реалізації мною права на належне здійснення правосуддя, та права на справедливий суд.
З огляду на вишенаведене виникає висновок, що здійснення судочинства по справі відбувалося з постійним порушенням норм та порядку, встановлених Кодексом адміністративного судочинства.

    
     Такий підхід до розгляду справи суперечить принципам адміністративного судочинства, визначеним статтею 7 КАС України, та призвів до порушення судом першої інстанції та апеляційним судом таких принципів як рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом та судом та змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі..  
 
     Нарешті, необхідно вказати на те, що відповідно до Закону України “Про основи національної безпеки України” (№ 964-ІV від 19.06.2003 р.) під національною безпекою розуміється захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави (ст. 1). На перше місце серед усіх об'єктів національної безпеки Закон ставить людину і громадянина – їх конституційні права і свободи (ст. 3). Основним принципом національної безпеки визнається пріоритет прав і свобод людини і громадянина (ст. 5). Головним пріоритетом наших національних інтересів Закон визначає гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина (ст. 6). А от найбільшими загрозами у внутрішньополітичній сфері є загроза посягань з боку окремих груп та осіб на права і свободи громадян, порушення з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування Конституції і законів України, прав і свобод людини і громадянина, недостатня ефективність контролю за дотриманням вимог Конституції і виконанням законів України (ст. 7).
     Цей Закон визначає, що суб’єктом забезпечення національної безпеки України є також і суди загальної юрисдикції (ст. 4). Діяльність усіх державних органів, в тому числі судів, має бути зосереджена на прогнозуванні, своєчасному виявленні, попередженні і нейтралізації зовнішніх і внутрішніх загроз національній безпеці, зокрема, забезпеченні особистої безпеки, конституційних прав і свобод людини і громадянина, викоріненні злочинності, вдосконаленні системи державної влади, зміцненні законності і правопорядку. Забезпечення неухильного додержання конституційних прав і свобод людини і громадянина, створення дійових, у тому числі судових, механізмів захисту конституційних прав людини і основних свобод є основними напрямками державної політики з питань національної безпеки (ст. 8). Відповідно до Конституції і законів України, на суди загальної юрисдикції покладено повноваження здійснювати судочинство у справах про злочини, що завдають шкоди національній безпеці України (cт. 9).
 
     Таким чином, висновок Севастопольського Апеляційного Адміністративного суду АРК що до правомірності зміни постанови Ялтинського міського суду АРК від 26 березня 2009 року у справі № 2а-3046/09/0124 за позовом елена71 до Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради АР Крим не відповідає Конституції України, Рішенням Конституційного суду № 6-рп/2007 від 09.07.07 р., № 10-рп/2008 від 22.05.08 р, № 26-рп/2008 від 27.11.2008 р., статтям 40-43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».    
 
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 210-213 КАС України,

ПРОШУ СУД:

1 Змінити постанову Ялтинського міського суду  АРК від 26 березня 2009 року та ухвалу Севастопольського Апеляційного Адміністративного суду АРК від 30 вересня 2009 року по справі № 2а-3046/09/0124 за адміністративним позовом елены71 до Управління праці та соціального захисту населення Ялтинської  міської ради АР Крим, в якому стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ялтинської міської ради заборгованості з виплат допомоги при народженні дитини, заборгованості з виплат допомоги по догляду за дитиною в період з 05 лютого 2008 року до досягнення нею трирічного віку до 24 листопада 2010 року.
2. Розглянути касаційну скаргу без моєї участі.
Додатки:
1. Квитанція о сплаті судового збору – 1.70 грн.
2. Копія касаційної скарги для відповідача на 9 аркушах.
3. Копія постанови Ялтинського міського суду м. Ялта АРК на 4 аркушах.
4. Копія ухвали Севастопольського Апеляційного Адміністративного суду АРК від 30      вересня 2009 року по справі № 2а-3046/09/0124 на 8 аркушах.
5. Копія заяви на видачу рішення от 14.10.2009р. в Севастопольський Апеляційний Адміністративний Суд.

Комментарии

Лидуня аватар

НЕ плохая жалоба касационная,

НЕ плохая жалоба касационная, мне понравилась. Еще раз пересмотрите граматику, и есть вопрос: А разве нужно в додатки копии постанов и ухвал предыдущих судов додавать? Я че-то этот момент не уловила еще...

елена71 аватар

Спасибо. Грамматику уже не

Спасибо. Грамматику уже не проверю, сегодня жалобу отослала.
А насчет копий: наш любимый КАСУ, ст.213
5. До касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копії оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
( Частина п'ята статті 213 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3550-IV від 16.03.2006 )

Последние комментарии

Опрос

Как долго вы судитесь?: