• warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.

Иск

Страница для печатиПослать другу

61012,г.Харьков, ул.Полтавский Шлях,20
Ленінський міській суд
м.Харківа
Позивач: ***********,
проживає за адресою: ******* м. Харків, 61016,
тел. 752-83-19
Відповідач: Управління праці та соціального захисту населення
Ленінської районної у місті Харкові Ради,
вул. Кацарська,54,
м. Харків, 61052.
АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ
Про зобов’язання здійснення перерахунку розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, стягнення заборгованості з виплат по даному виду допомоги.
25.06. 2007 року у мене, ********** , народилася донька -  ***********, про що Ленінським відділом РАЦСу Харківського міського управління юстиції  зроблено актовий запис № 465 від 13 липня 2007року, на доказ чого надаю копію свідоцтва про народження.
Згідно Постанови КМУ від 16.01.2007р. №32 «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» допомога при народженні дитини та допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб. Враховуючи таке, вважаю, що Відповідачем за даним позовом є Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Харькові Ради.
У серпні  2007р. я звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Харькові Ради (далі – Відповідач) за призначенням державної допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Мені нарахували допомогу при народженні дитини в розмірі 8500 гривень з виплатою 3400 гривень одноразово, решту – протягом 12 місяців та допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірах з 28.08.07р. - 129,03грн., з 01.10.07р.- 130,64грн., з 01.01.2008- 144,10 грн.(Копія відповіді Відповідача за №О-88 від 06.11.2008 року додається)
У вересні 2008 року з засобів масової інформації мені стало відомо про те, що розмір допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до вимог діючого законодавства є значно більшим, ніж я отримувала та отримую на теперішній час.
31.10.2008 р. мною до Відповідача була направленна заява з проханням здійснити перерахунок розміру призначеної мені допомоги при народженні дитини та погашення заборгованності по цьому виду допомоги і по виплатам допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у відповідності з Рішеннями Конституційного суду від 09.07.2007р. №6-рп/2007 та від 22.05.2007р. №10-рп/2008, але своїм листом № 0-88 від 06.11.2008 р. Відповідачем мені у здійсненні перерахунку було відмовлено з зазначенням, що згідно ст. 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» на 2007 рік допомога при народженні дитини була встановлена у розмірі 8500 грн., а допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 23%прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб. Крім того, в даному листі зазначається, що виплата державних допомог у 2007 році згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням " не належіть до компетенції Відповідача.
25.11.2008 року я відправила до Головного Управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації скаргу щодо дій Відповідача. 23.12.2008 р. я отримала відповідь Головного Управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації (вих. № О-5050/04-44/37 від 18.12.2008 р.), в якій зазначено, що підстав для проведення перерахунку розмірів допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у органів праці та соціального захисту населення, за відсутності бюджетних асигнувань не було.
З даним рішенням Відповідача я погодитись не можу, оскільки допомога при народженні дитини  та допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку повинна була призначатися мені згідно ст. 46 Конституції України – «допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом» - та діючіх статей 41- 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", якою передбачено, що допомога надається у розмірі не менш встановленого законом прожиткового мінімуму.
В зв’язку з цим змушена звернутись до суду та просити ухвалити рішення, яким стягнути з Відповідача загальну суму недоотриманої допомоги при народженні дитини та загальну суму недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2007, 2008 роках та зобов’язати Відповідача здійснити перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в подальшому виплачувати вказану допомогу у відповідності з нормами діючого законодавства, що не суперечить Конституції України.
 В Конституції України Україна проголошена демократичною, соціальною, правовою державою (ст. 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст та направленість діяльності держави, а їх утвердження та забезпечення являється головним обов’язком держави (ст. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст. 21), їхній зміст та обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звуженим (ст. 22).
Відповідно до ст. 8 Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права — це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозахисну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об’єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість — одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановленно пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичене зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина 3 ст. 46 Конституції України).
Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України і вказано вичерпний перелік таких випадків, а саме - в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень, а також вказано ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені ні за яких обставин.
Розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму (стаття 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»). Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування (стаття 19 ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).
Згідно пункту 7 статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію відповідних статей біло призупинено; згідно підпункту 12 пункту 25 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» дію відповідних статей було скасовано, що лишило мене можливості реалізувати моє законне право на отримання встановлених законом сум допомоги при народженні та допомоги по догляду за дитиною, які являються складовими мого конституційного права на соціальний захист і достатній рівень життя (ст. 46, ст. 48 Конституції України).
09 липня 2007 року Конституційний Суд України, розглянувши справу 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнав неконституційними вказані положення закону щодо обмеження розміру виплат допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки в ст. 46 Конституції України зазначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Ухвалюючи Рішення від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007. Конституційний Суд України також зазначив, що Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
В зв’язку з прийнятим Конституційним Судом України Рішенням поновлено дію статей 41 та 43 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, відповідно до яких допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини та допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" застрахованій особі (одному з батьків дитини, усиновителю чи опікуну) при народженні дитини надається одноразова допомога. В статті 41 цього Закону вказано, що допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово у дев'ятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта - протягом наступних 12 місяців.
Враховуючи що, згідно статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення, яке частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, слід дійти до висновку, що необхідно виходити з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для застрахованої працездатної особи, якій компенсується втрата заробітної плати на період відпустки по догляду за дитиною.
Оскільки я застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням та справно сплачувала відрахування на даний вид страхування, тому  Відповідач при призначення допомоги при народженні та догляду за дитиною повинен був керуватись Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 6 грудня 2006 року N 453 «Про передачу функцій призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам від страхувальників та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень органам праці та соціального захисту населення», згідно якого Управління ПСЗН з 1 січня 2007 року забезпечує призначення допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі документів, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", у порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. Тобто повноваження робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень з призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, які передбачені Законом України ”Про загальнообов´язкове державне соціальне страхування в зв´язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженям та похованням” були передані органам праці та соціального захисту населення. Зазначеним Наказом УПСЗН зобов'язані виплачувати допомогу по догляду за дитиною застрахованим особам без будь-яких виключень. На день видання наказу діяла саме правова норма - стаття 43 Закону України «Про загальнообов'язкове  державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою  працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», яка передбачала виплату допомоги в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом. Посилання в Наказі на те, що порядок проведення виплат встановлюється Кабінетом Міністрів України, не означає, що встановлення порядку реалізації соціальної гарантії, передбаченої статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове  державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою  працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», автоматично може змінювати обсяг цієї гарантії підзаконним нормативним актом. Більш того, на час видання цього Наказу ще не існувало Постанови Кабінету Міністрів від 11.01.2007 року № 13, на яку посилається Відповідач, як на єдиний нормативний акт, який регулював питання виплати допомоги застрахованим особам та повноваження виплачувати таку допомогу органами праці та соціального захисту населення.
Крім того,  з 01.01.2007 року така допомога виплачується  з Державного бюджету України, що виключає можливість здійснення таких виплат за рахунок Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
Скасування Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” соціальної гарантій застрахованим особам отримувати допомогу в порядку та розмірах, встановлених статтею 43 Закону N 2240-III призвело до звуження обсягу цього права і скасовано конституційну гарантію забезпечення належних умов існування застрахованих осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. визнано такими,що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 25 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України“.
Але на розгляд Конституційного суду не вносилися питання конституційності статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в частині внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми». Виключення зі статті 15 Закон України «Про державну допомогу сімям з дітьми» слова «незастрахованих», визначило цей Закон загальним для регулювання відносин щодо виплати допомоги всім особам. Фактично у 2008 році питання порядку та розміру виплат допомоги застрахованим особам одночасно регулюються статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" та статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми».
У Листі Міністерства юстиції України від 29.07.2008 N 337-0-2-08-19 «Щодо практики застосування норм права у разі колізії», визначено:
«3. У випадку існування неузгодженості між актами, виданими одним і тим же ораном, але які мають різну юридичну вилу, требі використовувати акт найвищої юридичної сили. Наприклад, у випадку неузгодженості норм закону та Конституції України, які прийняті Верховною Радою, - колізія розв»язується на користь Конституції, яка має найвищу юридичну силу.
4. При неузгодженості між загальним та спеціальним нормативно-правовими актами верх надаеться спеціальному, якщо його не було скасовано виданним пізніше загальним актом.»
Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" є спеціальним для регулювання зазначених відносин для застрахованих осіб. Приймаючи до уваги, що спеціальним законом визначені інші умови, порядок та розмірі виплат допомоги для застрахованих осіб, вважаю, що в цьому випадку необхідно керуватися саме нормами спеціального закону.
Згідно ч.3 та ч.4 ст.1 Закону України від 15.07.1999р. №966-XIV «Про прожитковий мінімум» до осіб, які втратили працездатність, відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
На підставі вищевикладеного слід дійти висновку, що застрахована працездатна особа, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відноситься до категорії «працездатних осіб».
Відповідно до статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», був встановлений наступний прожитковий мінімум в розрахунку на місяць
- для працездатної особи: з 1 січня – 525,00 гривень, з 1 квітня - 561,00 гривня, з 1 жовтня – 568,00 гривень
- для дітей віком до 6 років: з 1 січня – 434,00 гривні, з 1 квітня – 463,00 гривні, з 1 жовтня – 470,00 гривень.
Відповідно до статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» був встановлений наступний прожитковий мінімум для працездатної особи: з 1 січня–633,00 гривні, з 1 квітня - 647,00 гривень, з 1 липня – 649 гривень, з 1 жовтня – 669,00 гривень.
Законом Украини "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, N 48, ст.409 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законом N 107-VI від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78 - зміни діють по 31 грудня 2008 року ) ( Додатково Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008 ) визначаються правові методи формування та застосування державних соціальних стандартів та нормативів. Згідно ст.1 даного Закону, державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму. До числа основних державних соціальних гарантій включаються розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат. (ст. 17 Закону).
Встановлений частиною 2 статті 95 Конституції України, частиною 2 статті 38 Бюджетного кодексу України перелік відносин, які регулюються Законом України про Державний бюджет є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
27 листопада 2008 року Конституційним судом України прийняте рішення № 26 рп/2008, у якому було розтлумачене наступне:
«Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 БюджетногоКодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства.
Зі змісту частини другої статті 95 Конституції України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, випливає, що вони не можуть визначатися іншими нормативно-правовими актами. Самі ж загальносуспільні потреби, до яких належить і забезпечення права на соціальний захист громадян України, проголошений у статті 46 Конституції України, передбачаються у державних програмах, законах, інших нормативно-правових актах. Визначення відповідних бюджетних видатків у законі про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспільних потреб, порушення прав людини і громадянина, встановлених Конституцією України, зокрема щодо забезпечення рівня життя для осіб, які отримують пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, не нижчого від прожиткового мінімуму, визначеного законом.»
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року у справі №1-31/2000 за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України „Про чинність Закону України „Про рахункову палату”, офіційного тлумачення положень частини другої статті 150 Конституції України, а також частини другої статті 70 Закону України „Про Конституційний Суд України” стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), - закони, інші правові акти, або їх окремі положення, визнані неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
У Рішенні від 14.12.2000р. №15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) Конституційний Суд України зазначив, що «рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов’язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (частина друга статті 150)».
    Враховуючи вищенаведене, Відповідач повинен був надавати мені допомогу при народженні дитини та допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з урахуванням змін в законодавстві щодо розміру даних державних допомог. При цьому, слід враховувати не лише зміни щодо обмеження розміру допомоги (відповідно до Законів України про Державний бюджет), а і зміни щодо скасування таких обмежень (відповідно Рішень Конституційного Суду України щодо неконституційності положень Закону України «Про Державний бюджет»).
    Відповідно до ст. 46 та ст.ст. 21, 64 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, випадках передбачених законом, та це право не може бути обмежено. Ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачені наступні види державної допомоги: допомога при народженні дитини та допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Таким чином, допомога при народженні дитини та допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є формою соціального забезпечення громадян.
Тобто, фактично мої вимоги щодо здійснення перерахунку суми даних видів допомог до рівня встановленого законом та виконання відповідних доплат є формою реалізації мого конституційного права на соціальний захист.
Згідно з абзацом 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 “Про незалежність судової влади” звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
У відповідності з Постановою Верховного Суду України N 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» «……суд повинен безпосередньо застосовувати Конституцію у разі:
3) коли правовідносини, що розглядаютьсясудом, законом України не врегульовано, а нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою або Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суперечить Конституції України».
Фізичним та юридичним особам для захисту порушених прав відповідно до частини 3 статті 8 КАС України гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції.
У статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої), вчиненої 3 травня 1996 року у м. Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, зазначені наступні вимоги до держави: держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення. Право сім»ї на соціальний, правовий та економічний захист закріплено статтею 16 Європейської соціальної хартії: «З метою забезпечення умов, необхідних для всебічного розвитку сім»ї, яка є головним вічком суспільства, Сторони зобов»язуються сприяти економічному, правовому та соціальному захисту сімейного життя такими способами, як соціальна допомога і допомога сім»ям з дітьми».
За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виконання доплат, це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися такі доплати. Однак, в той же час, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, зокрема й на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, які прямо передбачені законами.
Вищий Адміністративний Суд України листом N 1406/100/13-08 від 14.08.2008 р. звертає увагу на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань не повинно прийматися (судами) до уваги.
Додатково це підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини, яка констатує, що є неприйнятним аргумент щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) від 4 грудня 1974 року, принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава схвалила певну концепцію - в даному випадку це гарантії надання соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - якщо вони відступлять від неї (концепції), така держава чи її орган вважатимуться такими, що діють протиправно.
При розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду). У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим та Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини.
Згідно статті 17 ч.1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та практику Європейського Суду як джерело права. Таким чином, вважаю можливим у провадженні для доведення до суду своєї позиції використовувати міжнародну практику й практику Європейського суду з прав людини.
Відмовивши у здійсненні перерахунку та виконанні доплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку Відповідач порушив мої права, по-перше, щодо отримання соціальної допомоги, яка надана мені Конституцією України, по-друге, щодо отримання допомоги відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування ".Своїми діями Відповідач грубо порушив мої права на гарантовану державою матеріальну підтримку материнства і належний соціальний захист.
Таким чином, я вимушена виконати вказані перерахунки розміру державних допомог самотужки та захищати свої права у суді, керуючись положеннями Конституції України щодо права звернення до суду для захисту прав безпосередньо на підставі Конституції України, Законом  України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. №6-рп/2007,  № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, № 26- рп/2008 від 27.11.2008року, Кодексом адміністративного судочинства України.
За 2007 рік я недоотримала таку суму допомоги:
- одноразова допомога при народженні дитини: (22,6 * 463,00 гривень) – 8500,00 гривень = 1963,80 гривень;
- щомісячна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 28 серпня 2007 по 31 грудня 2007 року: 1799,78 гривень
     2007    
     прож.мінімум    нараховано    різниця
Серпень(28.08.07-31.08.07)    72,39    16,65    55,73
вересень    561,00    129,03    431,97
Жовтень    568,00    130,64    437,36
листопад    568,00    130,64    437,36
Грудень    568,00    130,64    437,36
ИТОГО    2337,39    537,60    1799,78
- щомісячна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01 січня 2008 по 31 грудня 2008 року: 6050,80 гривень:
             2008    
     прож.мінімум    нараховано    різниця
січень    633,00    144,10    488,90
лютий    633,00    144,10    488,90
березень    633,00    144,10    488,90
квітень    633,00    144,10    488,90
травень    647,00    144,10    502,90
червень    647,00    144,10    502,90
липень    649,00    144,10    504,90
серпень    649,00    144,10    504,90
вересень    649,00    144,10    504,90
жовтень    669,00    144,10    524,90
листопад    669,00    144,10    524,90
грудень    669,00    144,10    524,90
ИТОГО     7780,00     1729,20    6050,80

Загальна сума недоплаченої допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2007 та 2008 роках становить (1799,78+6050,80)=7850,58 гривень.
Загальна сума заборгованості по виплаті допомог у Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Харькові Ради переді мною за 2007 та 2008 роки становить (1963,80 + 7850,58) = 9814,38 гривень.
Відповідно до статті 17 Кодексу Адміністративного Судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Згідно із частиною третьою статті 105 Кодексу Адміністративного Судочинства України, адміністративний позов може містити вимоги про:
1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;
2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;
3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;
4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;
5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;
6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Даним позовом я прошу суд зобов’язати суб’єкта владних повноважень вчинити дії - здійснити перерахунок допомоги допомоги при народженні дитини  та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в подальшому виплачувати вказану допомогу у відповідності з нормами діючого законодавства, що не суперечить Конституції України, тобто не менше гарантованого Основним Законом прожиткового мінімуму, сплатити мені недоплачену суму допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відшкодувати нанесену шкоду.
Пунктом 3 частини 1 ст.18 КАС України визначено, що Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, усі адміністративні справи у спорах фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. { Частину першу статті 18 доповнено пунктом 3 згідно із Законом N 808-VI ( 808-17 ) від 25.12.2008 } Тому із даним позовом я звертаюся до Ленінського міського суду міста Харкова.
Відповідно до статті 21 Кодексу Адміністративного Судочинства України, Позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному адміністративному суду. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Вважаю, що обидві мої позовні вимоги можуть бути розглянуті в одному провадженні. Форма і зміст мого позову повністю відповідає вимогам статті 105 КАС України, яка передбачає, що адміністративний позов може містити вимоги про стягнення з Відповідача, суб’єкта владних повноважень, коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю. Саме тому, я вважаю, що мій позов, відповідно до п. п. 1 п 1 ст. 3, п. п 1 п. 1 ст. 17, п. 2 ст. 21 КАС України повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 88 КАСУ суд, враховуючи майнове положення позивача може зменшити, звільнити, відстрочити або розстрочити оплату державного мита. Я бажаю скористатися цією можливістю, оскільки на даний велика частина доходів моєї сім'ї призначена для дітей, тому прошу суд врахувати важкий матеріальний стан нашої сім'ї та відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Пунктом 4 ст. 99 КАСУ визначено : якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Тобто обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня отримання мною відповіді з Головного Управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, а саме з 23.12.2008 р.
Підсумовуючи вищенаведене, окремо прошу суд звернути увагу на положення ст.ст. 8 та 9 Кодексу Адміністративного судочинства України, якими законодавець встановлює що, суд при вирішенні адміністративної справи повинен:
- керуватися принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави;
- застосувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини;
- гарантувати право звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України;
- не відмовляти в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини;
- вирішувати справи на підставі Конституції та законів України;
- у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу;
- у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, застосовувати закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону виходити із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
На підставі вищенаведеного, керуючись:

I. Статтями 1, 3, 8, 21, 22, 46, 48, 56, 64, 152 Конституції України (щодо дії в Україні верховенства права, гарантії звернення до суду безпосередньо на підставі Конституції, дії Конституції як акта найвищої юридичної сили, непорушності конституційних прав, заборони звуження та обмеження змісту та обсягу існуючих прав, права на соціальний захист та розмір соціальних виплат як не нижчих за прожитковий мінімум, права на відшкодування матеріальної шкоди завданої дією неконституційних положень законів);
Постановою №9 від 01.11.1996 р. Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя".
II. Статтями 40-43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (щодо розміру допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку);
Статтею 1 Закону України від 15.07.1999р. №966-XIV «Про прожитковий мінімум»;
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»;
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»;
Статями 1,17, 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»;
Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р.; № 10-рп/2008 від 22.05.2008р; № 26 рп/2008 від 27.11.2008р (щодо неконституційності положень законів про обмеження розміру державних допомог);
ІІІ. Статтями 6, 8, 9, п.1 ст.17, пп.1 п.1 ст. 18, п.2 ст.19, п.п.1, 2 ст.21, ст.49, ст.51, ст. 88, ст.99, ст.ст. 104-106, ст. 254-256, п.3 Розділу VII Кодексу Адміністративного судочинства України (щодо права на звернення до адміністративного суду, верховенства права та законність, підсудності справи, форми та змісту адміністративного позову, негайного виконання рішення);
Статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (щодо розміру судового збору),
                             
ПРОШУ :

1. Розглянути даний адміністративний позов в порядку адміністративного судочинства Ленінським міськім судом м.Харківа.;
2. Визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Харкові Ради по відношенню до перерахунку допомоги по народженню дитини та догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, противоправною;
3. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Харкові Ради на мою користь заборгованність по виплаті допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007-2008рр. в розмірі, що складає на момент подання позову 9814,38гривень;
4. Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Харкові Ради виплачувати щомісячно допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тобто до 25 червня 2010 р. включно в розмірі передбаченном законодавством, але не менш прожиткового мінімуму, гарантованого Конституцією України.
5. Відстрочити сплату суми судового збору до ухвалення судового рішення у справі;
6.Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Харкові Ради всі витрати по справі.
7. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Харкові Ради на мою користь 3,40грн. сплаченого держмита;
8. Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Харкові Ради виконати постанову суду за цим позовом негайно.

Додатки:
1. Квитанція сплати державного мита в розмірі 3,40 грн.;
2. Копія даного адміністративного позову для Відповідача;
3. Копія паспорту (2 примірники);
4. Копія Свідоцтва про народження дитини (2 примірники);
5. Копія листа (відповіді) Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Харкові Ради за №О-88 від 06.11.2008 року;
6. Копія листа (відповіді) Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації за № О-5050/04-44/37 від 18.12.2008 року
7. Копія довідки про склад сім’ї(2 примірники);
8. Копія довідки про доходи (2 примірники).

25.01.09                                    **********

Последние комментарии

Опрос

Как долго вы судитесь?: