• warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.

змiни до апеляцiйноi скарги

Страница для печатиПослать другу

ЗМІНИ  ДО  АПЕЛЯЦІЙНОЇ  СКАРГИ
на Постанову Коломийського міськрайонного суду
Івано-Франківської області
по справі № 2-а-143/2009 року

21 вересня 2009 року Коломийським міськрайонним судом було винесено постанову по справі за № 2-а-143 за позовом Нікітенко І.О. до УПСЗН Коломийської міської Ради. Згідно ст..160 Кодексу Адміністративного Судочинства України ( КАСУ )постанова повинна бути видана протягом п’яти днів після її оголошення . На момент подання заяви про апеляційне оскарження ( 29 вересня 2009 року) постанова мною не отримана.

По цій справі мною були подані 29 вересня 2009 р. та 06 жовтня 2009 р. до канцелярії суду заяви на ознайомлення та видачу копії данної постанови. Також 12 жовтня 2009 р. була подана заява до голови Коломийського міжрайонного суду з проханням розібратися з даною ситуацією.

На виконання вимог  ст.186 КАС України 19 жовтня 2009 року   я подала апеляційну скаргу  до Коломийського міськрайоного суду.

Повний текст постанови  виданий мені з порушенням ст. 160 КАСУ, статті 6 Конвенціі про захист прав людини лише 09 грудня 2009 року. А також з порушенням ст. 49 КАСУ,в якій чітко зазначено,що я маю право оскаржувати судові рішення у частині,що стосується моїх інтересів.А цього права я була позбавлена протягом двох місяців.

Враховуючи вищевикладене на підставі п.1 ст.193 КАСУ я маю право на зміну апеляційної скарги.

Отже 21 вересня 2009 року Коломийським міськрайонним судом (головуючий суддя – Максимюк Р.Ю.) у відкритому судовому засіданні було  прийнято постанову по справі за № 2-а-143 /2009    за моєю позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Коломийської міськради,в якій я вимагала:                                                                        -визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Коломийської міської Ради,щодо здійснення перерахунку та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

-зобов’язати УПСЗН м. Коломиї виплатити недоотриману внаслідок невиконання останнім вимог законодавства України,суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- а також зобов’язати УПСЗН м. Коломиї в подальшому виплачувати щомісячно допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (18 липня 2011 року) у розмірі не менше прожиткового мінімуму встановленого законом і гарантованого Конституцією України.

Під час провадження по адміністративній справі за моєю позовною заявою, мною була надана відповідь на заперечення Управління праці та соціального захисту,а також  двічи уточнено позовні вимоги та доповнено пояснення, щодо фактичних та правових підстав.

            Даною постановою мої позовні вимоги задоволені частково,а саме за період з 18 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року на підставі Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», а не Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» за №2240 від 18.01.2001р. З такою постановою Коломийського міжрайонного суду Івано-Франківської області від 21 вересня 2009 р. по справі № 2-а-143/2009 я не погоджуюсь. Вважаю, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи ( звертаючи увагу навіть на те, що суд призначив зробити перерахунок допомоги з моменту народження дитини, а не з моменту настання відпустки по догляду за дитиною ).  У зв’язку з чим зазначена постанова прийнята всупереч вимогам чинного законодавства, не є законною та обґрунтованою, як цього вимагають норми ст.159 КАС України, та прийнята з порушенням матеріального та процесуального права на підставі неправильного та неповного дослідження судом першої інстанції доказів і встановленням обставин у справі. Тому прошу Апеляційний Суд зазначену постанову змінити та прийняти нове судове рішення по справі, яким повністю задовільнити мої позовні вимоги. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ,Ст. 19 Конституції), та здійснювати свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України ( ч.2 Ст.6 Конституції), зокрема, в межах змісту і спрямованності, та головного обов'язку діяльності держави - утвердження і забезпечення прав і свобод людини, їх гарантій; діяльності, під час якої заборонено обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина (ч.1 Ст.64 Конституції). Також у  відповідності до частини 3 статті 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (п.1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п.3); безсторонньо (неупереджено) (п.4); добросовісно (п.5);розсудливо(п.6)тощо.

Суд в своїй постанові визнає противоправними дії управління праці та соціального захисту населення. Отже цитую:

- «У відповідності до ст..43 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» № 2240-Ш,18 січня 2001 року ,в редакціях закону ,що діяли з 01 квітня 2005 року по 01 січня 2006 року ,допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,надається застрахованій особі у розмірі,що встановлюється правлінням Фонду,але не менше розміру прожиткового мінімуму,встановленого законом.

Однак в даному випадку ,відповідачем здійснювалась виплата позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до розміру,передбаченого ч.1 ст.15 Закону України  «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в редакції змін,внесених Законом № 489-V від 19 грудня 2006 року « Про державний бюджет на 2007 рік».

Рішенням КСУ № 6 –рп/2008 від 09.07.2007 року положення ст..56 ЗУ № 489-V «Про державний бюджет на 2007 рік», якими передбачались зміни до вказаного закону,були визнані неконституційними.»

Таким чином при вирішенні данного адміністративного позову суд першої інстанції прийняв до уваги мій статус застрахованої особи і звернув увагу ,що допомога має надаватись у відповідності до ст..43 Закону України « Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» ( закон № 2240 ) , але надалі  чомусь керувався ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», якою передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, яка діяла до її нової редакції згідно із Законом України №107-VI від 28.12.2007р. Цей закон діє для не застрахованих осіб.

  Тому я вважаю,що суд  не вірно використав до мене норму закону. Адже я в своїх доповненнях і уточненнях до адміністративного позову чітко вказала на причини .згідно яких я маю право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка має надаватись на підставі Закону України за № 2240.А під час прийняття постанови, у відповідності із ст.161 КАС України, суд повинен вирішити, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин. Також, згідно статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та ці дані встановлюються судом в тому числі на підставі пояснень сторін, письмових доказів, тому пояснення, надані мною є доказами щодо обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Судом першої інстанції не були прийняті до уваги обставини, якими обґрунтовувалися мої вимоги,викладені в доповненнях та уточненнях до адміністративного позову ( Закон України № 2240, Рішення Конституційного Суду від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, від 27.11.2008 р. №26-рп/2008). Постанова суду ґрунтується  на Законі України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми » та на рішенні Конституцйійного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року. Таким чином зовсім  ігноруються рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 та № 26-рп/2008 від 27 листопада 2008 року .
Тому такі висновки суду першої інстанції, я вважаю є незаконними та необгрунтованими,оскільки:

1 Згідно з положеннями ст.46 Конституції України: «Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі …. тимчасової втрати працездатності, … та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення…». Як було зазначено вище я маю статус застрахованої особи. А на підставі положень Ст. 3 Закону України № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»: застраховані громадяни України мають право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням . Положеннями ст.11 Закону про Основи визначено юридичні факти, з якими пов'язано виникнення правовідносин з приводу надання матеріального забезпечення, як реалізаціїї конституційного права на соціальний захист застрахованої особи: «Страховий ризик - обставини, внаслідок яких громадяни … можуть втратити тимчасово … засоби до існування і потребують матеріальної підтримки …. за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
Страховий випадок - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення …., передбачених законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.».
Згідно з положеннями Ст. 26 Закону про Основи: «До страхових випадків, з настанням яких надається матеріальне забезпечення … належать: … вагітність і пологи, догляд за малолітньою дитиною. Характеристика страхових випадків, умови надання … їх види та розміри матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням визначаються законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, іншими нормативно-правовими актами, які містять норми щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування. …». Характеристики таких страхових випадків «вагітність і пологи» та «догляд за малолітньою дитиною», як підстави для надання та отримання матеріального забезпечення, право на яке гарантовано загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (і яке є складовою частиною конституційного права на соціальний захист). А умови надання, види та розміри цього матеріального забезпечення  визначено Законом України № 2240). Закон №2240 відповідно до Закону про Основи визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею. Це було встановлено суду першої інстанції, але не було прийнято судом до уваги. В своїх доповненнях та уточненнях до свого позову я посилалася саме  на Закон України № 2240,   а не на Закон № 2811-ХІІ від 21.11.92 р. «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» ,  оскільки згідно зі статтею 4 Закону № 2240, право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Але ці доводи були проігноровані судом.                                     
            Як застрахована особа в загальнообов’язковій державній системі соціального страхування, я маю право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яке є формою соціального забезпечення громадян. Це право я маю згідно з положеннями Ст.1 Закону № 2240: «Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок … вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини. …». Це право  гарантовано мені ч.2 ст.46 Конституцією України, згідно якої «Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом”, та встановленого Законом №2240, згідно ст.43 якого «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом». Зазначена норма закону введена в дію з 01 січня 2002 року Законом України від 11.01.2001 року № 2213-ІІІ.
При визначенні прожиткового мінімуму, який підлягає застосуванню вважаю за необхідне виходити з ч.2 ст.42 Закону № 2240: «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки».

            Посилання суду першої інстанції при визначенні розміру допомоги по догляду за дитиною до трирічного віку на ст. 15 Закону України « Про державну допомогу сім’ям з дітьми» є неправомірним. Даний Закон згідно преамбули відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення. Тобто цим законом регулюються питання призначення допомоги саме особам, не застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки стаття 13 даного закону передбачає, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Розмір допомоги – це матеріальний зміст як самого права соціального забезпечення, так і конституційного права на соціальний захист.
Зменшення цього змісту ( а саме призначення розміру допомоги за законом «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» і незадоволенення вимог в подальшій виплаті )є ущемленням його та скороченням, а це – порушення моїх конституційних прав : права на соціальний захист, права на захист сім'ї та дитинства, права на достатній життєвий рівень.

 2. У частині другій статті 8 Конституції України встановлено вимогу щодо законів України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй. …

 Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України) . Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

  Проаналізувавши це Конституційний Суд України від 22.05.2008 № 10-пр/2008 вирішив визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік», зокрема пункт 25 розділу ІІ ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік», (скасування дії ст.43 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»), чим поновив дію статті 43 Закону №2240, відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму. Моя дитина народжена 18 липня 2008 року ( це в той час коли в повному обсязі був чинним закон України № 2240 з усіма відновленими статтями).Суд враховує, що  Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 № 10-пр/2008  по цим справам має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статтей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Також 27 листопада 2008 року Конституційним судом України було винесено Рішення № 26-рп/2008, яким остаточно було вирішено питання щодо невідповідності Конституції України (неконституційність) норм закону про Державний бюджет України, що змінюють інші закони, суть якого полягає в тому, що: Закон про Державний бюджет України створює належні умови для реалiзацiї законів України, ухвалених до його прийняття.
Тобто, відповідно до Конституції України Закон про Державний бюджет України ґрунтується на діючих законах, а не змінює їх (закони) з метою зменшення видаткової частини бюджету.

            Таким чином дія Закону №2240 в 2008 році мала легітимне значення і взагалі залишилися незмінними права на отримання застрахованими особами державного соціального страхування у звязку з витратами, зумовленими народженням.
 Законом України  №835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року  також не передбачено ніяких зменшеннь та обмеженнь щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Стаття 46 даного Закону проголошує: установити, що у 2009 році:
...
Допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Стаття 54. Установити у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
В грудні 2008 року діяв прожитковий мінімум для працездатної особи в розмірі 669 грн. (ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»).

Приймаючи до уваги, що на розгляд Конституційного суду не вносилися питання конституційності статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»,і те,що Законом «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не було внесено ніяких змін до Законів №2811-ХІІ та №2240,то фактично у 2008-2009  році питання порядку та розміру виплат допомоги застрахованим особам одночасно регулюються статтями 41,43 Закону № 2240 та статтею 15 Закону № 2811-ХІІ.
Відповідно до частин 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.. Отже у відповідності зі ст.1 Закону «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» «громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України». Тобто зазначеним законом визначено, що стосовно забезпечення соціального захисту сімей з неповнолітніми дітьми та надання їм державної допомоги не є вичерпними норми цього закону – безпосередньо сам Закон «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» має посилання на інші закони України, чим дозволяє їх використання. Що підтверджує наявність (прийняття в подальшому) інших законів, які також стосуються соціального забезпечення населення, зокрема:
- Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 р. №2017-ІІІ, який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій (загальний закон);
- Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р. №2240-ІІІ, визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею….(спеціальний закон).

Тому керуючись зазначеними принципами права, що до правовідносин, які складаються з приводу нарахування та виплати застрахованим особам допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку необхідно застосовувати положення саме Закону України № 2240,як спеціального закону.            .
            Більш того, виключення зі статей 13, 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» слова «незастрахованих», визначило цей Закон загальним для регулювання відносин щодо виплати допомоги всім особам. Щодо застосування в даному випадку саме Закону № 2240 сказано також в Листі Міністерства юстиції від 29.07.2008 № 337-02-08-19, згідно якого: ”У разі,коли розходження має місце між загальним та спеціальним актом, який був прийнятий раніше і не скасований прийнятим пізніше загальним актом,перевага надається спеціальному акту».В даному випадку Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми” є загальним законом,а Закон №2240-спеціальним.
 Приймаючи до уваги, що спеціальним законом визначені інші умови, порядок та розмір виплат допомоги для застрахованих осіб,то в цьому випадку необхідно керуватися саме нормами спеціального закону, тобто Закону №2240. Крім того, закони про Державний бюджет на певний рік не можуть будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин, що стосується також і внесення змін стосовно порядку, підстав та розмірів виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку, про що зазначено в Рішенні Конституційного суду від 22.05.2008 року, норми якого є преюдиціальними для судів загальної юрисдикції..
            Щодо джерела фінансування допомоги, що є предметом позову.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2007р. №790 основним завданням управління є:

 виконання функцій головного розпорядника коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету. Тобто розпорядником коштів є відповідач ( в даному випадку Коломийське управління праці та соціального захисту населення ).
            Відповідно до Постанови КМУ № 32 від16.01.2007 р. виплата допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам проводиться за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам. Допомога  по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається та виплачується органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб.
            Згідно ст.64 Закону України «Про державний бюджет України на 2007р.» «Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов’язань минулих років, узятих на облік в органах Державного казначейства України, та у разі їх відповідності паспортам. Розпорядники бюджетних коштів беруть зобов’язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень до спеціального фонду бюджету. При цьому зобов’язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за спожиті житлово-комунальні послуги та компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із Законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень». Ті ж самі вимоги відтворені в ст.62 Закону України №107-VI від 28.12.2007р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Тобто,  у 2008 році не є бюджетним порушенням облік спірної допомоги в розмірі, визначеному ст.43 Закону за №2240-III від 18.01.2001р. та нормою ст.58 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», якими встановлено розмір прожиткового мінімуму.
            Хочу звернути увагу суду на те, що при визнанні дій суб’єктів владних повноважень протиправними та встановленні факту того, що допомога по догляду за дитиною повинна бути не менше прожиткового мінімуму, дана допомога в зазначеному розмірі повинна бути встановлена не на деякий період отримання вказаної допомоги, а на весь час її надання. Оскільки в разі задовільнення рішення щодо отримання допомоги в розмірі   прожиткового мінімуму лише на певний період з одночасним відхиленням вимоги зобов’язати відповідача виплатити дану допомогу на весь час законного отримання зазначеної допомоги (тобто з одночасним рішенням в подальшому залишити розмір допомоги на рівні набагато меншому за прожитковий мінімум) порушується дія статті 22 Конституції України,де чітко зазначено,що «конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані»,а також «не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод». А своїм рішенням Коломийський міськрайсуд визнав дії Відповідача протиправними лиш на певний період (а саме на 2008 рік ), в результаті чого на 2009-2011 (до досягнення дитиною трирічного віку ) знову звужено зміст та обсяг моєго права на отримання соціальної гарантії. Але жодним нормативно-правовим актом не зазначено, що початок нового календарного року є підставою для перепризначення розміру допомоги. Лише «в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень» (ст..64 Конституції України )

            Таким чином, Постановою від 21 вересня 2009 року по справі № 2-а-143 Коломийський міськрайонний суд всупереч вимогам ст. 8, 22, ч.3 ст. 46 Конституції України обмежив моє право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку в розмірі не нижче прожиткового мінімуму, що передбачено ст. 43 Закону № 2240, які були чинні на день народження моєї дитини (18 липня 2008).
Відтак, не виконавши аналіз існуючого діючого законодавства, та вивчення наданих мною доказів, суд першої інстанції прийшов до хибних висновків та ухвалив необґрунтоване рішення, тому що не провів повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
 Враховуючи все вищевикладене, дає мені підстави стверджувати, що суд першої інстанції припустився порушення норм матеріального і процесуального права і це призвело до неправильного вирішення справи.
Отже на підставі ст. 1, 3, 8, 21, 22, 46, 48, 64 Конституції України,
-ст 42-43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»

 -Рішеннь Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 року ,  № 26-рп/2008 від 27.11.2008 р.

-Ст..3,11,26 Закону України № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»:

 -статтей 49, 51, 185, 186, п.4 ст.187, п.3 ст.198, п.4 ст. 202 Кодексу Адміністративного Судочинства України

- Постанови Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» N 9 від 01.11.1996

 -Постанови Кабінету Міністрів України  № 32 від16.01.2007 р
 -Постанови Кабінету Міністрів України. №790 від 30.06.2007р

 

ПРОШУ:

1.Змінити постанову Коломийського міськрайонного суду по справі № 2-а-143 від            21 вересня 2009 року за позовом Нікітенко І.О. до Управління праці та соціального захисту населення Коломийської міської ради в Івано-Франківській області.
2. Прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
3. В разі стягнення з відповідача недоотриманих сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з метою забезпечення виконання судової постанови та визначення рахунку, з якого стягується допомога, витребувати з Управління інформацію щодо джерела фінансування виплати та порядку перерахування коштів допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку безпосередньо на рахунок позивача.
3. Прошу розглянути справу за моєї відсутності.

Додатки:

1. Копія апеляційної скарги від 19.10.09

2. Копія змін до апеляційної скарги

3. Копія заяви на видачу постанови від 29.09.09

4. Копія заяви на видачу постанови від 06.10.09

5. Копія заяви до голови Коломийського міжрайонного суду від 12.10.09

6. Копія квитанції про сплату державного мита.

7. Супроводжуючий лист.

 

 

 

 

 

 

Дата ________                                                         Підпис – Нікітенко І.О._________

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1.

Перелік документів поданих мною до суду першої інстанції.

Назва документа

Кіл-кість аркушів

Дата подання

1.

Позовна заява

7

26.03.200

 

Копія паспорту

1

 

 

Копія свідоцтва про народження

1

 

 

Копія свідоцтва про шлюб

1

 

 

Довідка ідентифікаційного коду

1

 

 

Копія здійснення виплат по допомозі

1

 

 

Копія відповіді УТСЗН

2

 

 

Квітанція про сплату держ.мита

1

 

2.

Відповідь на заперечення УПСЗН

4

19.05.2009р

3.

Доповнення та уточнення до позову

8

 

4.

Доповнення та уточнення по перерахунку заборгованості №2 (остаточна)

2

16.07.2009р

5.

Заява ро видачу копii рiшення

1

29.09.2009р

6.

Заява про видачу копії рішення

1

06.10.2009р

7.

Заява про апеляційне оскарження

1

29.10.2009р

8.

Заява до голови суду про видачу копії рішення

1

12.10.2009р

9.

Апеляційна скарга

5

19.10.2009р

 

Последние комментарии

Опрос

Как долго вы судитесь?: