• warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.

Заперечення на апеляційну скаргу УПСЗН.

Страница для печатиПослать другу

Очень признательна за помощь форумчанам:  SumAnna, werter, guess, Anvitasa, Евгения, Елена_kolibric81, елена71

 

Севастопольський Апеляційний
Адміністративний суд
поштова адреса: 99011, м. Севастополь,
вул. В Морська, 1
тел. 8 (0692) 54-60-59
inbox@apladm.sb.court.gov.ua
apladm.sb.court.gov.ua
Особа, що подає заперечення апеляційну
скаргу та позивач:
Ann78
поштова адреса: 98600 Автономна
Республіка Крим, м. Ялта

у справі № 2-а-5337/09/0124

 

Заперечення на апеляційну скаргу

Управління праці та соціального захисту населення Ялтинської міської Ради на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 09 червня 2009 року, по справі № 2а-5337 2009 року.

Керуючись пунктами 4, 6, 7, 11 частини 3 статті 49, пунктом 3 статті 191 Кодексу адміністративного судочинства України щодо права особи, яка бере участь у справі з метою повного та всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі, вважаю за необхідне надати заперечення на апеляційну скаргу.

Розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ялтинської міської Ради на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 09 червня 2009 року, по справі № 2а-5337 2009 року, вважаю її безпідставної та такою, що не відповідає чинному законодавству, та дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

1. Апелянт обґрунтовує свої вимоги тим, що судом першої інстанції не враховано при прийнятті рішення обставини, які вплинули на правильне ухвалення рішення, та зазначає на доказ що:

«На підставі Рішень конституційного суду від 06.07.2007г. №6-рп/2007 і від 22.05.2008 №10-рп/2008 Верховна Рада України не внесла змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про державний бюджет України на 2008 рік і внесення змін до деяких законодавчих актів України», «Про Державний бюджет України на 2009 рік» в частині збільшення в 2007, 2008 та 2009р. видатків на державну соціальну допомогу громадянам.»

Це обґрунтування є неспроможним, та таким, що не відповідає дійсності. Адже саме цей доказ при прийнятті рішення судом першої інстанції було враховано, та йому надана правова оцінка. На доказ наводжу цитату з рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 09 червня 2009 року, по справі № 2а-5337 2009 року:

«Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не можуть прийняті до уваги. Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, не приймається до уваги.»

Цілком погоджуюсь із цими висновками суду першої інстанції, вважаю, що відсутність фінансових можливостей у апелянта для здійснення виплат допомоги при народженні дитини, та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є недоведеною, та неспроможною.
Посилання на відсутність змін до Закону України про Державний бюджет України щодо збільшення бюджетних асигнувань на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму, як це встановлено Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (ст.41 та 43), як обґрунтування неможливості сплачувати допомогу в належному розмірі є неналежним.

Висновки суду відповідають правової позиції Європейського суду з прав людини та положенням частини першої статті 58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав цім обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

2. Апелянт помилково вважає, що його неправомірні дії, щодо відмови про перерахунок допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та його незаконні рішення, щодо ігнорування Рішень Конституційного Суду України якими скасовано обмеження розміру допомоги (відповідно до Законів України про Державний бюджет), можуть бути обґрунтовані посиланням на статті Бюджетного кодексу України.

Так, в апеляційній скарзі є посилання на ч.1 ст.23 Бюджетного кодексу України, згідно з якою:
«Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.», а відповідно пп.9 ст. 2 Бюджетного кодексу України:
«бюджетне призначення - повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів цим Кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування»

Це неодноразове намагання апелянта виправдатись, та переконати Суд, що Бюджетним Кодексом, та законом про Державний бюджет України йому не передані необхідні повноваження на призначення допомоги при народжені дитини, та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в законно більшому розмірі, передбаченим Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» обґрунтовано не приймалось до уваги судом першої інстанції при прийнятті рішення, та не може бути враховане при апеляційному перегляді справи, на підставі наступних аргументів.

Бюджетні зобов'язання у держави переді мною, по даних виплатах виникли унаслідок настання страхового випадку, а це є народження доньки, яке визнається нормами законодавства про соціальне страхування, як страховий випадок – підстава виникнення права на отримання матеріального забезпечення у вигляді допомоги при народженні дитини та по догляду за нею. Це право передбачене п.1 ст.40 та п.1 ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням» від 18.01.01 N 2240-III (у редакції від 25.03.2005р.), як матері застрахованій в системі загальнообов’язкового соціального страхування.

Окрім цього, доводи, наведені в апеляційній скарзі вступають в протиріччя зі статтею 102 Бюджетного Кодексу України, частиною 2 статті 56 Закону України від 19.12.2006, № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік", а також, зі Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2007р. №32 «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку», згідно яких апелянту делеговані усі необхідні повноваження. Тому у апелянта не має права самостійно відмовлятися від таких обов'язків, та зазначити, що він буде їх виконувати лише в частині.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України по справі №6-рп/2007 від 09.07.2007р.:
«Встановлений частиною другою статті 95 Конституції України, частиною другою статті 38 Кодексу перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним.
Зі змісту наведених положень Конституції України та Кодексу вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в частині третій статті 27 Кодексу.»
Згідно статті 27 Бюджетного кодексу метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій.

Отже, дії апелянта, щодо виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" в частині, що визнані неконституційними були свідомо неправомірними, та не відповідали вимогам Бюджетного кодексу України.

Оскільки Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р. «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», передбачений механізм коригування сум субвенції з Державного бюджету України та погашення кредиторської заборгованості місцевих бюджетів щодо відповідної допомоги, Апелянт був зобов'язаний самостійно надіслати фінансовому органу виконкому міської ради уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми з метою коригування обсягів субвенцій на виплату державної допомоги сім’ям з дітьми в гарантованих Конституцією та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" розмірах.
Облік допомоги в розмірі, визначеному ст. 41 та ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" та надіслання такої інформації для збільшення обсягів субвенцій є обов’язком Апелянта.

Тобто, ні у 2007 році, ні у 2008, ні у 2009 не є бюджетним порушення облік спірних допомоги в розмірі, визначеному ст. 41 та ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" та нормами статей Законів України про Державний бюджет України на відповідний рік, якими встановлено розмір прожиткового мінімуму.

Таким чином, посилання Відповідача на відсутність повноважень, та на недостатність нормативно-правових актів для призначення та надання допомоги у належному розмірі не відповідають дійсності.

3. Апелянт помилково посилається на ч.5 ст. 51 Бюджетного кодексу України, яка взагалі не стосується справи, та доводить необізнаність апелянта в питаннях фінансування спірної допомоги. Так, виходячи тільки із назви статті стає зрозумілим, що ця стаття регулює виконання Державного бюджету України за видатками, а на тій підставі, що апелянт не є розпорядником Державного бюджету, його рішення не можуть обґрунтовуватися саме нею. Правильність зроблених висновків тільки підтверджує ч. 5 цієї статті:
«5. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.»
Помилково вважає, що нараховані та виплачені мені суми допомоги при народженні дитини, та по догляду за нею обмежені затвердженими щорічними кошторисами, та планами бюджетних асигнованій, тому що не вірно застосовує до спірних правовідносин бюджетне законодавство а також явно не розуміє значення термінів якими апелює. Доказом відповідності зробленого висновку є наступні факти:

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України від 19.12.2006, № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.01 N 2240-III (у редакції від 25.03.2005р.) здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам. Зазначена норма Закону не визнавалася неконституційною, тому являється чинною та регулює правовідносини стосовно визначення джерел фінансування виплати зазначених видів соціальних гарантій.
Згідно пп.37 ч. 1 ст. 2 Бюджетного Кодексу України «субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції».
У ч. 2 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України N 228, 28.02.2002 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» закріплено, що: «Кошториси не складаються за бюджетними програмами, призначення за якими встановлюються Законом про Державний бюджет України за загальнодержавними видатками та рішенням відповідної ради про затвердження місцевого бюджету у частині міжбюджетних трансфертів...»

Значення економічних термінів, якими апелює Управління можна розкрити більш широко за допомогою ч. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України N 228, 28.02.2002 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ»: План асигнувань загального фонду бюджету (за винятком надання кредитів з бюджету) (далі - план асигнувань загального фонду бюджету) - це помісячний розподіл бюджетних асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету), затверджених у загальному фонді кошторису, за скороченою формою економічної класифікації видатків, який регламентує протягом року взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів відповідно до зазначених зобов'язань.

Таким чином, проаналізувавши ці доводи, мушу зауважити, апелянт порушує норми матеріально права посилаючись на неіснуючий документ - кошторис, та на розподіл коштів по місяцях, які аж ні як не є перепоною в поновленні моїх Конституційних прав.
Втративши зв'язок з реальністю, Апелянт, будучи саме тим представником виконавчої влади, який безпосередньо взаємодіє з самою незахищеною соціальною групою населення нашої держави (сім'ї з дітьми - висновок зроблений на підставі докладів уповноваженої з прав людини в Україні – Н. Карпачевої), і будучи саме тим органом, за інформацією про стан рівня життя в державі якого, ґрунтуються рішення органів виконавчої влади, що визначають матеріальний зміст права на соціальне забезпечення, в судовому процесі продовжив розвивати свою основну модель поведінки, що включає - недомовленість, маніпулювання змістом юридичних і спеціальних термінів, підміну понять, а часто, і пряму брехню.

4. Апелянт в апеляційній скарзі зазначив, що судом першої інстанції не були враховані ч.4 ст.1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»; п. 13, та п.22 Постанови Кабінету Міністрів України № 1757 від 27 грудня 2001 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми».
Апелянтом не враховано, що згідно зі статтею 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (в редакції, що діяла на день призначення допомоги) право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом мала не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснювала догляд за дитиною.
Тому, на підставі того, що судом першої інстанції було вірно зроблено висновок, що я є застрахованою особою, мені, як матері дитини, що не досягла трирічного віку, допомога підлягає виплаті враховуючи те, що право на отримання допомоги, передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Апелянт не взяв до уваги той факт, що на момент призначення мені допомоги та мого звернення до Управління за допомогою постанова Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001р регулювала порядок призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, які є не застрахованими в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Порядок призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування було затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 13 від 11 січня 2007 р. «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми», яка діяла в період виникнення спірних правовідносин.

А тому, посилання Апелянта на Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», та на Постанову Кабінету Міністрів України № 1757 від 27 грудня 2001 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» по цій справі є порушенням норм матеріального права.

5. Доволі дивною є спроба Апелянта виправдати порушення законодавства статтею 67 Закону України «Про місцеве самоврядування», адже ця норма Закону говорить не на користь правої позиції Апелянта, а навпаки, э ще одним доказом неправомірності його дій, щодо відмови про перерахунок допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та його незаконного рішення, щодо ігнорування Рішень Конституційного Суду України якими скасовано обмеження розміру допомоги (відповідно до Законів України про Державний бюджет).
Відповідно до п. 2 ст. 67 Закону України «Про місцеве самоврядування»: «Рішення органів державної влади, які призводять до додаткових видатків органів місцевого самоврядування, обов'язково супроводжуються передачею їм необхідних фінансових ресурсів. Вказані рішення виконуються органами місцевого самоврядування в межах переданих їм фінансових ресурсів. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади і попередньо не забезпечені відповідними фінансовими ресурсами, компенсуються державою.»
А тому у Апелянта нема перешкод, закріплених у Закону України «Про місцеве самоврядування», для здійснення нарахування, та виплати допомоги при народжені дитини, та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в розмірі, що відповідає Конституції України, та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»

Вказаний аргумент не є спроможним доказом по справі.
6. Апелянт вказує, що при складанні апеляційної скарги Він керувався статтею 19 Конституції України. Але, частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Це посилання є неправомірним, адже саме за захистом своїх конституційних прав порушених Апелянтом я і звернулася до суду, керуючись, тим що норми Конституції України є нормами прямої дії.

Приймаючи до уваги, що у відповідності до приписів статей 81, та 82 Бюджетного Кодексу України, міжбюджетні відносини - це відносини між державою, та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України, а метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень, хочу підкреслити, що саме повноваження на призначення та виплату допомоги при народжені дитини, та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за рахунок субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам визначають забезпеченість бюджетними ресурсами, а не навпаки, як вважає Апелянт.

Офіційно представляючи народ Апелянт має набір владних повноважень для виконання покладених на нього завдань.
Владні повноваження надаються органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам для обов'язкової реалізації. Якщо користування громадянином своїми правами залежить від його волі, то суб'єкт владних повноважень зобов'язаний здійснювати надані йому права для забезпечення і захисту публічних інтересів.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги не можуть бути прийнятими до уваги.
На підставі викладеного, вважаю, що правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, що наведені в апеляційній скарзі, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 51, 191 КАС України,

ПРОШУ:
1. У задоволенні апеляційної скарзі Управління праці и захисту насілення Ялтинського виконкома про скасування постанови Ялтинського міського суду АРК відмовити.
2. Розглянути апеляційну скаргу за моєю присутністю.

Комментарии

Дуже дякую Вам  за допомогу в

Дуже дякую Вам за допомогу в написанні заперечення на апеляційну скаргу. А також всім форумчанам велика подяка за їхню працю !

  Дякую за теплі слова!  

 

Дякую за теплі слова!

 

Последние комментарии

Опрос

Как долго вы судитесь?: