• warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.

АДМІНІСТРАТИВНА ПОЗОВНА ЗАЯВА (незастрах)

makisa89 аватар
Страница для печатиПослать другу

Посмотрите, пожалуйста, и скажите что надо исправить.

Заранее благодарна. 

 

До********* міського суду

вул. _____________, **,

Одеська область, ***

 

Позивач:     ***** ***** *******

*************

вул. *******, буд. **, кв. **,

м. *******, Одеської  обл., ***

 

Відповідач:     Управління праці та

соціального захисту населення

вул. *******, **

м. ********, Одеська обл., ****

 

 Третя особа:     Головне управління державного

казначейства України

в Одеській області

вул. Садова 1-а, м. Одеса, 65007

 

Ціна позову:       15404грн. 26коп.

 

 

 

 

АДМІНІСТРАТИВНА ПОЗОВНА ЗАЯВА

про визнання протиправними дій та бездіяльності органу місцевого самоврядування та виплати державної допомоги

 

 

 

Я, громадянка України, К В О, у зв'язку з тим, що в моїй родині виховується та проживає малолітня  дитина, К В С – 8 листопада 2007р.н.,  маю право на державну допомогу, яка є складовою частиною мого конституційного права на соціальний захист.

У відповідності з положеннями ст. 1 Закону України № 2811-XII від 21.11.92 р. «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (Відомості Верховної Ради України 1993 N5 від 02.02.1993) (Далі – ЗАКОН №1): «Громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках і на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України. Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України».

Відповідно до положень п.п. 2,3 ст. 3 ЗАКОНА №1: «... призначаються такі види державної допомоги сім'ям з дітьми:

1) допомога при народженні дитини;

2) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку».

8 листопада 2007 р. у мене народилась донька – К В С (що підтверджується свідоцтвом про народження Серія1-** №____ виданим відділом РАЦС-у ****ського міського управління юстиції Одеської області), ця подія в моєму житті визнається нормами законодавства, як підстава виникнення у мене права на отримання державної допомоги сім'ям з дітьми у вигляді допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

З метою реалізації цього права, я звернулася до Управління праці та соціального захисту населення *****ської міської ради (Далі - УПСЗН) за призначенням і виплатою належних мені з конституційного права на соціальний захист коштів державної допомоги. Допомога мені була призначена, але інформація про повний  склад  моїх прав щодо отримання державної допомоги сім'ям з дітьми надана не була.

За весь час взаємовідносин з УПСЗН (з приводу реалізації мого права на отримання державної допомоги) мені було призначено:

1)      допомога при народженні дитини в листопаді 2007р. – в сумі 3400грн., та з грудня 2007р. по листопад 2008року – в сумі 425грн., щомісячно(що підтверджується копією повідомлення про призначення допомоги);

2)      допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за періоди:

січень 2008р. – 37.74грн., з лютого 2008р. по листопад 2010р. – по 130 грн. щомісячно (що підтверджується копією повідомлення про призначення допомоги).

Виплачені мені суми державної допомоги не відповідають розмірам, які мені були гарантовані положеннями ЗАКОНА №1, ст. 13 і 15 якого чітко визначають суму допомоги при народженні дитини такою, що дорівнює 22,6 розмірам прожиткового мінімуму для дітей у віці до 6 років, встановленого на день народження дитини, а розмір допомоги по догляду за дитиною до 3-х років – не нижче розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей до 6 років.

Із заявою про перерахунок та виплату  різниці, яка утворилася між отриманими мною сумами та гарантованими мені державою розмірами посібників, я звернулася 14 грудня 2009 року в УПСЗН.

У відповіді УПСЗН від 23.12.09 року мені було відмовлено в проведенні перерахунку та виплаті різниці на підставі прийнятого Закону України про Держбюджет на відповідні роки, а також що в зв’язку з рішенням Конституційного Суду України не було встановлено механізму та порядку виплати державних допомог.

Вважаю, що відмова Відповідача є незаконною, тому що згідно з положеннями Конституції України:

  • Україна є демократична, соціальна, правова держава (ст.1 Конституції), права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, вона відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним її обов'язком (ч. 2 ст. 3 Конституції);
  • Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст. 21 Конституції), конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (ч. 2 ст. 22 Конституції), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ч. 2 ст. 22 Конституції), конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ч. 1 ст. 64 Конституції);
  • Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції і законів України, не посягати на права і свободи інших людей (ст. 68 Конституції), всі закони України приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй (ч. 2 ст. 8 Конституції), норми Конституції України є нормами прямої дії, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч. 3 ст. 8 Конституції), права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ч. 1 ст. 55 Конституції), кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч. 2 ст. 55 Конституції).

Конституційним Судом України (який у відповідності до статті 147 Конституції України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, що вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України, дається офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Рішення Конституційного Суду України, ухвалені із зазначених питань, є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені) неодноразово здійснювався аналіз правових норм щодо їх відповідності Конституції України та було зроблено наступні висновки:

  • Відповідно до положень ст. ст. 95, 96, 97, 98 Конституції України та ч.3 ст. 27 Бюджетного Кодексу України, закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України – він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України“ (абзац шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення  № 6-рп/2007); „законом про Держбюджет не можна вносити змiни до iнших законiв, зупиняти їх дiю чи скасовувати їх, оскiльки з об’єктивних причин це створює протирiччя у законодавствi, i як наслiдок – скасування та обмеження прав i свобод людини i громадянина.
  • Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, в тому числі й надання пільг, компенсацій та гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціально-правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на гідний рівень життя (ст. 48 Конституції).

Конституційний Суд України неодноразово розглядав за зверненням суб'єктів права на конституційне звернення справи і приймав рішення, у яких визнавав окремі положення законів про Державний бюджет України в частині зупинки або обмеження пільг, компенсацій і гарантій такими, що не відповідають Конституції: Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації і гарантії), від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004 (справа про соціальний захист військовослужбовців і працівників правоохоронних органів), від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання)). Однак, незважаючи на зазначені рішення Конституційного Суду України, ревізія законами про Державний бюджет України пільг, компенсацій і гарантій, яка була розпочата в 1995 році, набула системний характер.

Дію ч.1 ст.15 ЗАКОНА №1 було призупинено на 2007 рік Законом № 489-V від 19.12.06 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (далі - Закон 489), положення якого, щодо призупинення дії ст.15 ЗАКОНА №1 на 2007 рік, були визнані неконституційними, і втратили законну силу з 09.07.07 року – дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян). В ч.ч. 4, 6 п.п. 3, 1 п.  мотивувальної  частини цього рішення визначено, що: «призупинення дії норм законів, якими визначені права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод ... відповідно до ч.3 ст. 82, ст. 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі призупинення дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк ». Таким чином, Верховна Рада України не є повноважною при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та / або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

У рішенні від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) Конституційний Суд України визначив, що «рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для вступу в законну силу не потребують підтвердження з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язковість виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (ч.2 ст. 150) ». Абзацом 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.07 року № 8 «Про незалежність судової влади» звернуто увагу на те, що у відповідності зі ст. 8 та ст. 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини і громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає або суперечить закону, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини ».

Тобто, з 09.07.2007 року:

  • було відновлено конституційне право громадян на соціальний захист, яке гарантувалося наданням допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі (з 01.01.2007 року) прожиткового мінімуму для дітей у віці до 6 років, і яке було порушено положеннями Закону 489;
  • виникло право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної призначенням і виплатою допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в розмірах, зменшених положеннями Закону 489 і нормативних актів, прийнятих на його виконання.

Відповідно до положень ч.4 ст. 152 Конституції: «Матеріальну або моральну шкоду, завдану фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку».

Відповідно до положень ч.1 ст. 56 Конституції: «Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень».

Допомогу при народженні моєї доньки – К В С було призначено та виплачено мені в розмірі 8500,00 грн. Згідно ЗАКОНА №1 розмір цього виду допомоги повинен дорівнювати  22,6 * 470.00грн. = 10622грн. (одноразово при народженні 9 * 470грн. =  4230грн. та на протязі року по 532.66грн. щомісячно). Сума недоплати становить: 10622-8500 = 2122грн.

Ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей у віці до 6 років. Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік», «Про Державний бюджет України на 2009 рік», «Про Державний бюджет України на 2010 рік» затверджено прожитковий мінімум для дітей у віці до 6 років на відповідний період

місяць/рік

розмір прож. мін. для дітей до 6 років

з 01.10.2007р.

470грн. 00 коп.

з 01.01.2008р.

526грн. 00коп.

з 01.04.2008р.

538грн. 00коп.

з 01.07.2008р.

540грн. 00коп.

з 01.10.2008р.

557грн. 00коп.

з 01.01.2009р.

557грн. 00коп.

з 01.11.2009р.

632грн. 00коп.

з 01.01.2010р.

755грн. 00коп.

з 01.04.2010р.

767грн. 00коп.

з 01.07.2010р

771грн. 00коп.

з 01.10.2010р

787грн. 00коп.

У відповідності цім розмірам прожиткового мінімуму та з огляду на те, що мені була призначена допомога по догляду за дитиною у

- січні 2008р. – 37грн. 74коп.

- з лютого 2008р. по квітень 2010р. – по 130грн. 00коп. щомісячно

недоплата державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з січня 2008р по квітень 2010р. складає 13282грн. 26коп. (розрахунок див. ДОДАТОК №1).

Загалом на 01.04.2010р. мені було недоплачено державної допомоги на суму 15404грн. 26коп. (2122грн. – одноразової допомоги + 13282грн. 26коп. по догляду за дитиною).

Матеріальна відповідальність держави, її органів та органів місцевого самоврядування, які виконують делеговані державою повноваження, за завдання  громадянину матеріальної шкоди – це публічно-правова відповідальність. Але, з огляду на те, що в законодавстві України немає спеціального закону, яким би було встановлено і визначено правовий механізм публічно-правової матеріальної відповідальності за заподіяння шкоди у правовідносинах соціального забезпечення, для відновлення суб'єктивних прав, порушених у цих відносинах, застосовується механізм цивільно-правової відповідальності.

У відповідності з положеннями п.1, пп. 3 п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ): «1. Цивільні права і обов'язки виникають з дій осіб, які передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, які не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. 2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 3) заподіяння майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі ».

У відповідності з положеннями ст. 1173 ЦКУ: «Шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю ... органу місцевого самоврядування при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. ».

Відповідно до положень ч.1 ст. 509 ЦКУ: «зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана здійснити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його боргу. ».

У відповідності з положеннями ст. 610 ЦКУ: «Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)».

У відповідності до положень пп. 4 п. 1 ст. 611 ЦКУ: «У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 4) відшкодування збитків та моральної шкоди».

Згідно з положеннями п. 1 ст. 623 ЦКУ: «Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки».

Згідно з положеннями п. 1, пп. пп. 1, 5, 8 п. 2 ст. 16 ЦКУ: «1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.           2. Формою  захисту цивільних прав та інтересів може бути: 1) визнання права; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди ».

У відповідності з положеннями ст. 170 ЦКУ: «Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом».

У відповідності з положеннями ст. 173 ЦКУ: «У випадках і в порядку, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, від імені держави ... за спеціальними дорученнями можуть виступати органи місцевого самоврядування ».

Відповідно до положень ч.1 ст. 5 ЗАКОНА №1: «Всі види державної допомоги сім'ям з дітьми ... призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків ».

У відповідності з положеннями ст. 24 ЗАКОНА №1: «Посадові особи, винні в порушенні законодавства про державну допомогу сім'ям з дітьми, несуть відповідальність згідно із законом».

У заяві від 14.12.2009 року до УПСЗН я доводила до його відома, що вважаю надання мені допомоги при народженні дитини в розмірі нижче 22,6 прожиткових мінімумів і допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-и річного віку нижче розміру прожиткового мінімуму для дітей у віці до 6 років порушенням моїх прав, які призвели до нанесення мені матеріальної шкоди, і вимагаю відновлення цих порушених прав відшкодуванням збитків шляхом здійснення перерахунку коштів призначених мені посібників  та виплати  різниці, яка утворилася між виплаченою  сумою та гарантованим мені державою розміром допомоги.

Тобто, з урахуванням цих  обставин, моє звернення до УПСЗН є реалізацією мого права вимоги у зобов'язальних правовідносинах, об'єктом якого є обов'язок держави в особі УПСЗН відшкодувати мені майнову шкоду, заподіяну у правовідносинах соціального забезпечення.

У відповіді УПСЗН від 23.12.2009 року мені було (без зазначення підстав, і без фактичної наявності цих підстав в законодавстві, що регулює  комплекс цих відносин) відмовлено у проведенні зазначеного перерахунку та виплат, що являє собою:

1. Заперечення наявності у мене права на відшкодування шкоди, заподіяної актами, визнаними неконституційними, і діями на виконання цих актів (ст. ст. 56, 152 Конституції);

2. Відмову боржника у зобов'язальних  правовідносинах  виконати своє зобов'язання (ст.610 ЦКУ);

3. Незаконну бездіяльність (ст.15, ст. 19 Закону України № 393/96-ВР від 02.10.1996 «Про звернення громадян» (далі ЗАКОН №2).

Ці неправомірні дії є підставою для звернення до суду з приводу реалізації мого права на захист порушених прав та інтересів шляхом примусу до виконання обов'язку в натурі, і виникнення у мене права вимагати відшкодування витрат, понесених у зв'язку з цим захистом.

Відповідно до положень ч.1 ст. 9 Конституції: «Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України».

Положення ч.1 ст. 1 «захист власності» Протоколу 1 до Конвенції передбачають: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права ».

У відповідності з положеннями ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» (ВВР, 2006 р., N 30, ст. 260): «Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права ».

Щодо можливості застосування до сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку захисту положеннями ст. 1 Протоколу 1 Конвенції – так в рішенні по Справі «Воловик проти України» (Заява N 15123/03) від 06.12.2007 (ОВУ 2008, 32 від 08.05.2008, ст. 1074) зазначено: «67. Суд знову зазначає, що поняття "власність", що передбачено першою частиною статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежується правом власності на матеріальні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві, певні права та інтереси, які становлять майно (наприклад, заборгованість), можуть також розглядатися як "право на власність" і, відповідно, як "власність" для цілей цієї статті. Там, де майновий інтерес за своєю природою є вимогою, він може розглядатися як "майно" тільки тоді, коли він має достатню підставу в національному законодавстві або в разі встановлення такого інтересу остаточним судовим рішенням, яке може бути виконане (див. рішення у справі " Копецкій проти Словаччини "(Kopecky v. Slovakia), [GC], N 44912/98, п. 52, ECHR 2004-IX, і рішення" Грецькі нафтопереробні заводи "Стрен" і Стратіс Андреадіс проти Греції "(Stran Greek Refineries and Stratis Anreadis v. Greece), від 9 грудня 1994 року, Серія А, N 301-B, ст. 84, п. 59) ».

При розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) від 8 листопада 2005 року (ОВУ 2006, 12 від 05.04.2006, ст. 850) Європейський Суд з прав людини зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припиняти виплату цих надбавок, додаючи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду). У зв'язку з цим, Європейський Суд не взяв до уваги позицію Уряду України про колізії двох нормативних актів – Закону України, відповідно до якого встановлені надбавки з бюджету і який є чинним і Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Зважаючи на те, що за період з листопада 2007 р. по квітень 2010 р., мені було надано 2 види допомоги, недоплата по яких склала 15404грн. 26коп., я вважаю, що в правовідносинах з приводу надання мені цієї допомоги (процедурних і матеріальних правовідносинах соціального забезпечення) у розмірі, встановленому всупереч положенням ч.1 ст. 15 ЗАКОНА №1, було порушено моє суб'єктивне публічне право на соціальний захист, суб'єктивне право соціального забезпечення, мій законний інтерес – отримання у володіння законно очікуваного матеріального блага, і завдано матеріальної шкоди – збиток в сумі  15404грн. 26коп., що є свавіллям і незаконним позбавленням мене права власності на ці кошти.

Використовуючи своє право досудового вирішення спору, зазначене ст.23 «Оскарження рішення органу, який призначає державну допомогу» Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми": «Рішення органу, що призначає і здійснює виплату державної допомоги, може бути оскаржено у вищестоящих органах виконавчої влади або у судовому порядку », я звернулася зі скаргою до Головного Управління Праці та соціального захисту населення в Одеській області (лист від 05.01.2010р., копія додається), в якій визначила причини своєї незгоди з УПСЗН з питань призначення мені допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до 3-х років.

У грудні 2007 року, у зв'язку з прийняттям Закону України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон 107), положень п.24 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» була фактично обмежена реалізація гарантованого державою конституційного права на соціальний захист громадян, в сім'ях яких виховуються діти.

Встановлюючи новий порядок визначення розміру державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в порушення приписів ч.2 ст.22 Конституції, держава зменшила матеріальний зміст мого конституційного права на соціальний захист у вигляді державної допомоги.

Під час реалізації мого суб'єктивного права соціального забезпечення та виконання своїх обов'язків, у правовідносинах з приводу надання мені державної допомоги (у період з 01.11.2007р. до 30.11.2010р.) для визначення її розміру УПСЗН застосувало  лише приписи Законів 107 та ЗАКОНА_1, без урахування положень Конституції та міжнародних договорів (зокрема - ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції) та рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, які мають пріоритет у регулюванні відносин з приводу реалізації соціальних прав людини.

Посадовими особами Управління праці та соціального захисту населення *****ської міської ради, під час розгляду мого звернення від 14.12.2009 року, в порушення вимог ч.ч. 6,8 ст.19 ЗАКОНА_2, які вимагають від них вчинити дії, спрямовані на забезпечення відновлення порушених прав, і встановлюють їм обов'язок вжити заходів з відшкодування матеріального збитку, завданого особі,  яка до них звертається в результаті ущемлення його прав та законних інтересів,

1) відмовилися зробити перерахунок коштів призначеної і виплаченої мені державної допомоги, які не відповідають встановленим приписами законів, і виплатити мені цю різницю;

2) не здійснили відшкодування матеріальної шкоди, в правовідносинах з приводу надання мені допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, завданої мені обмеженням  мого конституційного права на соціальний захист;

3) проявили протиправну бездіяльність,  не зробивши зовсім ніяких дій, спрямованих на забезпечення відновлення порушених прав.

В умовах сучасного економічного стану зазначена сума є суттєвою для моєї родини, тому з метою своєчасного та ефективного відновлення мого порушеного права на отримання допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірах, встановлених ЗАКОНОМ_1, а також з метою уникнення фізичних та моральних страждань внаслідок незаконного зниження мого життєвого рівня та життєвого рівня моєї дитини, вважаю за необхідне звернутися до Суду з проханням зобов’язати Відповідача до негайного виконання постанови по справі з підстав, наведених вище.

Конституцією України наголошено на тому, що судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України.

Також у відповідності до частини 1 статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Статтею 267 КАС України судові надана можливість здійснення контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме: частиною першою зазначеної статті встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У зв’язку з цим з метою запобігання невиконання (або несвоєчасного виконання) судового рішення, прийнятого за результатами розгляду цієї справи, я вважаю за необхідне звернутися до суду з проханням реалізувати встановлене статтею 267 КАС України право здійснення контролю за виконанням прийнятого рішення.

У відповідності з положеннями п.1 ст.88 Кодексу адміністративного судочинства України (за текстом позову - КАСУ): «Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, або відстрочити або рассрочити  сплату судових витрат на визначений термін ». Враховуючи той факт, що у зв'язку з «кризою» мій чоловік позбувся роботи і відповідно – можливості заробітку, зараз наша сім'я існує тільки за рахунок державної допомоги, прошу Суд врахувати важке матеріальне становище нашої сім'ї і звільнити від оплати повністю або частково, або відстрочити сплату судових витрат до прийняття судового рішення по справі.

…Підсумовуючи вищенаведене, окремо прошу суд звернути увагу на положення ст.ст. 8 та 9 Кодексу Адміністративного судочинства України, якими законодавець встановлює,  що суд при вирішенні адміністративної справи повинен:

 - керуватися принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави;

- застосувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини;

- гарантувати право звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України;

- не відмовляти в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини;

- вирішувати справи на підставі Конституції та законів України;

- у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу;

- у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, застосовувати закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону виходити із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

 

На підставі вищенаведеного, керуючись:

v     Статтями 8, 21, 22, 46, 64, 152 Конституції України (щодо дії в Україні верховенства права, гарантії звернення до суду безпосередньо на підставі Конституції, дії Конституції як акта найвищої юридичної сили, непорушності конституційних прав, заборони звуження та обмеження змісту та обсягу існуючих прав, права на соціальний захист та розмір соціальних виплат як не нижчих за прожитковий мінімум, права на відшкодування матеріальної шкоди завданої дією неконституційних положень законів);

v     Постановою №9 від 01.11.1996 р. Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя".

v     Статтями 1, 3-5, 13, 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (щодо кола осіб, яки мають право на отримання державної допомоги, джерел покриття та надання повноважень по призначенню та виплати державної допомоги органам соціального захисту населення, видів та розміру допомог);

v     Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. (щодо неконституційності положень законів про обмеження розміру державних допомог);

v     Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. (щодо неконституційності положень законів про обмеження розміру державних допомог);

v     Статтями 6, 8, 9, п.1 ст.17, пп.1 п.1 ст. 18, п.2 ст.19, п.п.1, 2 ст.21, ст.ст. 104-106, ст. 254-256, п.3 Розділу VII Кодексу Адміністративного судочинства України (щодо права на звернення до адміністративного суду, верховенства права та законність, підсудності справи, форми та змісту адміністративного позову, негайного виконання рішення);

v     Статтями 11,16, 170,173, 509, 541, 543, 610, 623, 1173 Цивільного Кодексу України,

 

ПРОШУ:

  1. Визнати неправомірними дії Відповідача щодо відмови здійснення перерахунку та виплати недоотриманої  суми допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
  2. Стягнути на мою користь з Відповідача не отриману внаслідок невиконання останнім вимог законодавства України суму допомоги при народженні дитини  та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.11.2007г. по 01.05.2010р., в загальному розмірі  15404грн. 26коп.
  3. Зобов`язати відповідача в подальшому провадити щомісячні виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, починаючи з квітня 2010 року до 30.11.2010 року  у відповідності з нормами діючого законодавства, але не менше прожиткового мінімуму,  встановленого для дітей до 6-ти років, гарантованого Конституцією України.
  4. Відстрочити сплату судових витрат до прийняття судового рішення по справі.
  5. Ухвалити постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі;
  6. Зобов'язати УПСЗН ******ської міської ради негайно виконати рішення Суду з цього позову; 
  7. Зобов'язати Відповідача надати звіт про виконання рішення суду і встановити строк подання зазначеного звіту.

 

Додаток:

 

v     Копія адміністративного позову Відповідачу та Третій особі – 2 примірника

v     Копія паспорту позивача

v     Копія свідоцтва по народження дитини - К В С

v     Копія заяви до УПСЗН від 30.11.2009р.

v     Копія відповіді УПСЗН від 10.12.2009р.

v     Копія зави до УПСЗН від 14.12.2009р.

v     Копія відповіді УПСЗН від 23.12.2009р.

v     Копія скарги до ГУПСЗН в Одеській обл. від 05.01.2010р.

v     Копія відповіді ГУПСЗН в Одеській обл. від 13.01.2010р.

v     Додаток №1 – розрахунок недоплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з січня 2008р. по квітень 2010р. – 2 примірника

v     Клопотання про відстрочення сплати судових витрат по справі

 

Дата              ПІБ   Підпис

 

 

 

 

 

 

Последние комментарии

Опрос

Как долго вы судитесь?: