• warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'acquia_marina_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.

Пояснение на тему "Нам не нужен ФСС"

Страница для печатиПослать другу

Ну вот, благодаря всем участникам дискуссии на тему ФСС, подсказкам данным мне в виде целых кусков готового текста, помощи в поисках статей и много чего еще, у меня получилось сварганить нечто на заданную тему: почему не ФСС. Конечно, несовершенство законов ничем не заменишь, разве что рассуждениями. Надеюсь, что я правильно поняла то, что Вы хотели до меня донести, а если где-то все-таки я не правильно закрутила, прошу еще раз ткнуть носом. 

В общем вот то, что у меня получилось. Прошу бросать тапки.

Итак, с ОГРОМНОЙ БЛАГОДАРНОСТЬЮ представляю на Ваш суд:

Статтею 46 Конституції України гарантовано, що «громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової непрацездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення

Закон України №2811 від 21.11.1992 р. «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (далі – Закон №2811), згідно преамбули, «…відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення

Згідно ст. 1 цього закону, всі «громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України

У відповідності до ч.1 ст.4 Закону №2811, «покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.» Єдине виключення з цього правила встановлено у ч.2 цієї статті – за рахунок відповідних бюджетів здійснюється покриття витрат на виплату зазначеного виду державної допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам з числа військовослужбовців Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, військ цивільної оборони, інших військових формувань, а також Державної спеціальної служби транспорту та з числа осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги сім'ям з дітьми, визначені у статті 5 Закону №2811, а саме: «Всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).»

 

Згідно п. 4 частини 1 статті 89 Бюджетного кодексу України №2542-III від 21.06.2001 р. (далі – Бюджетний кодекс), видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі такі державні програми соціального захисту, як, зокрема, допомога сім'ям з дітьми (пп. «б»), належать до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

Частиною 1 статті 102 Бюджетного кодексу встановлено, що «видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.»

Згідно п. 37 ч.1 ст.2  Бюджетного кодексу «субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції».

Отже, внаслідок прийнятого державою рішення виплачувати державні допомоги сім’ям з дітьми (зокрема допомогу при народженні та допомогу по догляду за дитиною до трьох років) за рахунок субвенції,

Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» визначено, що до обласного бюджету Дніпропетровської області передбачається надання субвенції з загального фонду Державного бюджету на виплату допомоги сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям у сумі 1 139 817,9 тис. грн. (додаток 7 до закону).

Пунктом 36 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу визначено, що розпорядники бюджетних коштів – це бюджетні установи в особі їх керівників, яких уповноважено здійснювати наступні операції:

-          отримання бюджетних асигнувань (тобто повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету – п.7 ст.2);

-          взяття бюджетних зобов'язань (будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому – п.8 ст.2);

-          здійснення видатків з бюджету.

Оскільки саме видатки з бюджету – це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом (п. 13 ч.1 ст.2  Бюджетного кодексу), то саме вони передбачають реалізацію державних програм соціального захисту сімей з дітьми. Тоді як отримання бюджетних асигнувань та взяття бюджетних зобов'язань стосуються безпосередньо господарської діяльності бюджетної установи, а не реалізації державних програм.

Підтвердженням цьому є норми, зазначені у ч.4 ст.61 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік), а саме: «…зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за спожиті житлово-комунальні послуги та компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень».

 

Отже  оскільки відповідно до п. 25 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу міжбюджетні трансферти – це кошти, які  безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого, то саме Управління праці та соціального захисту населення як структурний підрозділ органу місцевого самоврядування є розпорядником коштів субвенції на виплату допомоги сім’ям з дітьми, що надається до місцевого бюджету.

 

Щодо визначення нормативно-правових актів, які конкретно встановлюють право громадян на отримання соціальних допомог, то розділи ІІ, ІІІ, IV цього Закону №2811 встановлюють право, умови надання, розмір та тривалість таких видів допомог як допомога у зв'язку з вагітністю та пологами, одноразова допомога при народженні дитини, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (непрацюючих).

У розділах V та V-А щодо надання допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування,  допомоги на дітей одиноким матерям такого обмеження (щодо факту застрахованості) немає.

А право, умови надання, розмір та тривалість таких видів допомог як допомога у зв'язку з вагітністю та пологами, одноразова допомога при народженні дитини, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для осіб, застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (працюючих) визначено у відповідних статтях Закону України від 18.01.2001р. №2240-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (далі – Закон №2240).

Закон №2240, згідно преамбули, «відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей. Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.»

Згідно ч.1 ст.4 Закону №2240 «Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України… Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.»

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Джерела формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням визначено у частині 1 статті 19 Закону №2240 – ними, зокрема, «є:

1) страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених цим Законом;

2) суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, пені, штрафів та інших фінансових санкцій, застосованих до страхувальників та посадових осіб відповідно до цього Закону та інших актів законодавства;

3) благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

4) асигнування із Державного бюджету України;

5) прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, в тому числі резерву страхових коштів Фонду, на депозитному рахунку…»

 

Але згідно з додатком №3 до Законів України про Державний бюджет України «Розподіл видатків Державного бюджету України на відповідний рік» саме Міністерство праці та соціальної політики України визначено отримувачем зазначеної субвенції з Державного бюджету, яка надається місцевим бюджетам відповідно до ч.1 ст.102 Бюджетного кодексу, та не заплановано видатків з Державного бюджету для Фонду соціального страхування, як це передбачалося раніше, у Законі України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»,

оскільки з 1 січня 2007 року у відповідності із Постановою Кабінету Міністрів України №32 від 16.01.2007 р. «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» та згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 06.12.2006 р. №453 «Про передачу функцій призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам від страхувальників та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень органам праці та соціального захисту населенням саме на управління праці та соціального захисту населення було покладено обов’язок призначати зазначені види допомоги та виплачувати їх за рахунок коштів отримуваної субвенції.

А статтею 37 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» затверджено обсяги між бюджетних трансфертів згідно додатків №6 та 7. Саме у додатку 7 визначено обсяг субвенції з загального фонду Державного бюджету місцевому бюджету Дніпропетровської області.

 

Крім того, саме на управління праці та соціального захисту населення як страхувальника покладено обов’язок обчислення і сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за застрахованих та незастрахованих осіб, які відповідно до законів отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку  - пп.2 п.1, пп.2 п.2, абз.3 пп.2 п3. Порядку нарахування та сплати  страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, затвердженого ПКМУ від 25.08.2004 р. №1092 із змінами, внесеними згідно з ПКМУ №13 від 11.01.2007 р.), чинна редакція.

Інших нормативно-правових актів, які б встановлювали порядок, джерело та платника допомоги по догляду за дитиною немає. Порядок повернення справ з органів праці та соціального захисту до територіальних відділень Фонду соціального страхування також не встановлено.

Допомога по догляду за дитиною мені призначалася на період з 04.03.2008 по 21.12.2010 р. У зв’язку з виходом на роботу її виплату було припинено з 24.11.2008 р., а потім відновлено з моменту оформлення другої відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (підстава – мої заяви та додані мною до заяв відповідні накази по СДПІ) відповідно до  п.5.1. Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затв. Наказом Міністерством праці та соціальної політики України від 19.09.2006 р. №345, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.10.2006 за №1098/12972.

Отже, справа щодо видачі мені допомог, пов’язаних з народженням та доглядом моєї дитини, не була передана Відповідачем до Фонду соціального страхування, виплати по ній вже здійснюються Управлінням праці та соціального захисту населення Дзержинської районної ради, доказом чого є  моя особиста справа, яка була надана Відповідачем до суду та досліджена на судовому засіданні.

Хочу звернути увагу на те, що Відповідач не заперечує проти того, що саме він повинен був сплачувати мені допомогу по догляду за дитиною у 2009 році у сумі 130,00 грн. та з 01.01.2010 по 30.06.2010 р. – у сумі 280,54 грн., та вважає що його дії щодо виплати цих розмірів допомоги правомірні.

Але з цього приводу слід зауважити наступне:

по-перше, для Відповідача стало звичайною практикою застосовувати закони, які заманеться, наприклад, ті, що втратили чинність. Стверджуючи, що я маю право на доплату до прожиткового мінімуму виходячи з середньомісячного доходу на одного члена сім'ї (який згідно додатку до протоколу 454530 від 20.01.2010 р. складає 463,46 грн.), мені виплачується сума допомоги лише тільки 280,54 грн. Зазначена сума навіть є недостатньою, щоб бути доплатою до прожиткового мінімуму (280,54+463,46=744,00 грн.), тоді як прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до абз.4 ч.1 ст.1 чинного Закону України від 20.10.2009 р. № 1646- VI «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» з 1 січня 2010 року складає 869 гривень. Отже Відповідачем мені навіть не оплачується різниця між середньомісячним доходом на одного члена сім'ї та цією сумою. Тому є не дивним застосування редакції статті закону, яка втратила чинність.

по-друге, якщо Відповідач вважає, що діяв правомірно, виплачуючи мені 130,00 грн. та 280,54 грн. у 2009 та 2010 роках відповідно, та якщо Суд теж визнає правомірність цих дій, то виникають питання:

-          хто позбавив мене права на отримання допомоги у розмірі не нижчому за прожитковий мінімум, гарантований ст.46 Конституції України, ст.17 Закону України від 05.10.2000 р. №2017-ІІІ  "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" та визначеного статтею 43 Закону України №2240?

-          чи є правомірним позбавлення мене цього права, зважаючи на норми ч.2 ст.22 Конституції України?

А якщо визнати, що я маю право на отримання допомоги у розмірі, встановленому ст.43 Закону України №2240, то як можна вимагати від Фонду соціального страхування доплати у зазначеному розмірі, якщо Відповідач визнає свій обов’язок сплачувати мені 130 грн., тобто частину допомоги)?

 

У будь-якому випадку, враховуючи закінчення бюджетного 2008 року, з 01.01.2009 року діють наступні редакції законів щодо встановлення розмірів допомоги по догляду за дитиною до досягнення трьох років:

­        ст.15 Закону №2811 – у редакції, що діяла з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. (після рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 р. до введення в дію Закону №107-VI від 28.12.2007 р. «Про Державний бюджет України та внесення змін до деяких законодавчих актів України») - «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років»;

­        ст. 43 Закону №2240 – у редакції, що мала діяти з 22.05.2008 р. (після рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р. -  у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

 

Крім того, не може бути визначення обсягу конституційного права людини  поставлено в  залежність від відсутності  механізму   реалізації  такого права, тим більше, що існує механізм  реалізації іншого  права, аналогічного за своєю сутністю. 

Відповідно  до ч. 7.  ст. 9  КАС  України  у   разі   відсутності   закону,   що  регулює  відповідні правовідносини,  суд  застосовує   закон,   що   регулює   подібні правовідносини  (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних  засад  права (аналогія права).

Розповсюдження на застрахованих осіб норм статті 15  Закону України «Про допомогу  сім’ям  з  дітьми» при визначенні обсягу права  особи є застосуванням аналогії закону. Але в даному  випадку це є  прямим  порушенням  ч. 2  ст. 22  Конституції  України  про  заборону  скасування  конституційних прав та  ч. 7. ст.9 КАС  України, так  як  закон, яким визначається обсяг прав  осіб, які були застраховані у системі  загальнодержавного соціального страхування та здійснюють  догляд за дитиною,  не лише існує, а й цей закон є чинним.

А оскільки неврегульованість питання щодо розміру допомоги виникла внаслідок численних порушень законодавчого органу держави, які постійно виправляє Конституційний суд України, а також порушеннями Кабінету Міністрів України - вищого органу виконавчої влади, який ухвалює постанови, що суперечать чинним законам, то слід нагадати практику Європейського Суду з прав людини: держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності – справа Yvonne van Duym v. Home Office. Тобто надавши конституційну гарантію щодо надання соціальної допомоги у розмірі прожиткового мінімуму та закріпивши за зацікавленими особами це право у відповідних законах, це буде порушенням принципів юридичної визначеності та відповідальності держави.

 Отже, я вважаю, що адміністравний позов, предметом якого є порушення мого права на отримання допомоги у розмірі, визначеному законом, внаслідок протиправних дій Відповідача, мною надано до державного органу, з яким у мене на даний момент встановлено правовідносини з виплати допомоги, тому саме він є єдиним належним відповідачем по справі.

Тому прошу Шановний Суд врахувати надані мною пояснення при вирішенні справи та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Последние комментарии

Опрос

Как долго вы судитесь?: