• warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.

Моя кассационная жалоба

Страница для печатиПослать другу

Это только что написанная моя кассация. Хотела писать покороче - получилось 7 листов 12-м шрифтом.

Не удивляйтесь, что она адресована ВАСУ. Как я говорила, я подаю 2 касации - ВАСУ и ВСУ. Плачу по 1,70 грн. и пишу ходатайства. Заканчивается месяц после 31.03.2010, поэтому в ВАСУ пишу без решения (на основе практики своего суда по моему периоду). Надеюсь, что все-таки получу его в течение месяца. В любом случае, это - основа для кассации в ВСУ, поэтому буду рада за жесткую критику и замечания, что главное я упустила.

Вищий адміністративний суд України

адреса:  01029, м. Київ,

вул. Московська, 8 корп.5

Особа, що подає скаргу (Позивач):

 Відповідач: Управління праці та соціального захисту населення  виконкому Дзержинської районної у місті ради (м. Кривий Ріг)

Третя особа:  Міністерство праці та соціальної політики України

 

справа у суді першої інстанції №

справа у суді апеляційної інстанції №

Касаційна скарга

 на постанову Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 27.05.2009 р. по справі №

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2010 р. по справі 

 27 травня 2009 р. Дзержинським районним судом міста Кривого Рогу було прийнято постанову по справі № про визнання протиправними дій та бездіяльності, донарахування допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та стягнення матеріальної шкоди та недоотриманих сум грошової допомоги за моїм позовом до Управління праці та соціального захисту населення  виконкому Дзержинської районної у місті ради, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 18.06.2009 р. мною було подано (через канцелярію Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу) апеляційну скаргу. За результатами розгляду скарги Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом винесено ухвалу від 31.03.2010 р. по справі , якою апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 27.05.2009 р. по справі №  – без змін.  З даною ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2010 р. по справі я також не погоджуюсь.

Я вважаю, що зазначені судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій прийняті  з порушенням матеріального та процесуального права, тому прошу суд касаційної інстанції скасувати постанову Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 27.05.2009 р. по справі № та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2010 р. по справі та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свої вимоги до суду касаційної інстанції обґрунтовую наступним:

По-перше, судом апеляційної інстанції було допущено грубе порушення процесуальних норм: в порушення п.2 ч.1 ст. 190 КАС України мені не було надіслано ухвали про відкриття провадження у справі, в порушення норм статей 33-35 КАС України мене не було повідомлено про дату, час і місце судового засідання, в порушення п.2, 8 ч.3 ст. 49 КАС України позбавлено мене права на ознайомлення з матеріалами справа та отримання їх копій – зокрема, це стосується заперечень Відповідача та Третьої особи на апеляційну скаргу, про надання яких я просила у заяві від 04.08.2009, надісланій мною на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (з додаванням конверту із зворотною адресою).

 

Дослідивши обставини справи, судами першої та апеляційної інстанцій, було вірно встановлено той факт, що я є особою, застрахованою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, але судом внаслідок невірного застосування норм матеріального права не було поновлено моє право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (далі – допомога по догляду) у розмірі, встановленому ст.43 Закону України №2240 «Про загально обов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (з урахуванням висновків Конституційного Суду України щодо неконституційності змін, внесених до цього закону законом №107-IV «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»).

В порушення п.1 та п.3 ч.3 ст.2 КАС України судами першої та апеляційної інстанції не було з’ясовано, чи були дії Відповідача щодо призначення мені допомоги при народженні дитини та допомоги догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснені обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (Відповідачем не було враховано, що я є застрахованою особою), а також на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

 

Рішення, прийняті судами першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на лише доводах, що наводилися Відповідачами по справі та не містять спростування доводів, наданих позивачем. В порушення ч.1 ст.76 КАС України не було надано оцінки моїм поясненням, які повинні були оцінюватися поряд з іншими доказами у справі. Зокрема, судами не прийнято до уваги обґрунтування позовних вимог та доводи, наведені у наданих позивачем до суду Заяві про уточнення позовних вимог та Поясненнях на заперечення відповідача (14.04.2009 р.), Пояснення щодо застосування до спірних взаємовідносин норм Закону України №2240 «Про загально обов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (25.05.2009 р.). Такий підхід є порушенням принципів адміністративного судочинства, рівності всіх учасників адміністративного процесу.

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили мені у задоволенні позовних вимог, застосовуючи для визначення сум допомоги при народженні та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку лише ті правові норми, на які посилався Відповідач, та в порушення п.3 ч.1 ст.163 та п.3 ч.1 ст.206 КАС України у судових рішеннях не наведено мотивів неврахування окремих доказів, якими у відповідності до ч.1ст.69 КАС України є пояснення позивача як сторони у справі про відомі обставини, якими мною були обґрунтовані позовні вимоги та надані додаткові доводи.

В порушення ч.3 ст.8 КАС України судами було відмовлено мені у правах, гарантованих ст.46 Конституцією України та закріплених законами України (ст.17 Закону України від 05.10.2000 р. №2017-ІІІ  "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", ст.43 Закону України №2240 «Про загально обов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»), зокрема у отриманні соціальної допомоги, що є основними джерелом існування громадянина (саме такою є допомога по догляду), у розмірі, що забезпечує рівень життя не нижче прожиткового мінімуму.

 

В порушення приписів частин 1-4 ст. 9 КАС України судами застосовано норми законів, які не відповідають правовим засадам, оголошеним у Конституції України – зокрема, закони України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», «Про Державний бюджет на 2007 рік» та «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Свій вибір правових норм, які слід застосовувати при вирішенні справи, судами вмотивовано наступним:

-                      відмовляючи у задоволенні вимог, що стосуються виплати допомоги при народженні дитини у розмірі 22,6 прожиткових мінімумів для дітей до 6 років на дату народження дитини, встановлених ст.41 Закону №2240 «Про загально обов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», суди посилаються на те, що Конституційним Судом України не було визнано неконституційним абзац 2 статті 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»;

-                      відмова у задоволенні вимог щодо виплати у розмірі прожиткового мінімуму допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку судами обґрунтовується змінами до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», внесеними пунктом 23 розділу ІІ Закону України №107-IV «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», який теж не було визнано неконституційним.

З цього приводу слід зазначити наступне:

­       зазначені норми не виносилися на розгляд Конституційного Суду, отже він взагалі не розглядав їх відповідність Конституції;

­       розмір допомоги, встановлений ними, значно менший за розмір соціальних допомог, які є основним джерелом існування, гарантований ст.46 Конституції України, та розмір, встановлений попередньої редакцією статей 41 та 43 Закону України№2240 «Про загально обов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», а також і ст.15 Закону України №2811, а отже це є скасуванням існуючих прав, що не дозволяє ст.22 Конституції України;

­       судами не враховано позицію Конституційного Суду України щодо повноважень законів України про Державний бюджет, яка не однократно висловлювалась у своїх рішеннях – зокрема, у рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007, №10-рп/2008 від 22.05.2008 р. ("закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України" (абзац шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення N 6-рп/2007); "законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони" (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення N 10-рп/2008)).

­       Також не враховано, що, посилаючись на вже висловлену неодноразово зазначену позицію, Конституційним Судом України від 27.11.2008 року № 26-рп/2008 припинено конституційне провадження офіційного тлумачення положення частини другої статті 95 Конституції України стосовно можливості зупиняти дію та скасовувати норми законів, які визначають пільги, компенсації, гарантії, при встановленні законом про Державний бюджет України видатків на загальносуспільні потреби.

 

Отже Конституційним Судом України була чітко висловлена позиція, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, але суди першої та апеляційної інстанцій ігнорують зазначені висновки та приймають рішення на підставі саме змін до законів, внесених законами України «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» та «Про Державний бюджет на 2007 рік». Навіть, якщо суди під час розгляду справи мали якісь сумніви щодо відповідності зазначених законів Конституції України, вони мали право у відповідності до ч.5 ст.9 КАС України звернутися до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону. Але суди цим не скористалися, а вчинили дії всупереч вищезазначеним рішенням, прийнятим Конституційним Судом України.

 

Крім того, застосувавши для вирішення питання щодо розміру допомоги по догляду за дитиною до трьох років у 2008 році, норми ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», суди першої та апеляційної інстанцій позбавили мене права на отримання допомоги, наданого мені як застрахованій особі статтями 42-43 Законом України №2240 «Про загально обов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Оскільки, Закон України №2811 «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», згідно преамбули, «…відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми … у загальній системі соціального захисту населення», а згідно ч.1 ст.4 Закону №2240 «Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України…» (тобто це спеціальний закон для застрахованих осіб), то враховуючи, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп було визнано неконституційними зміни, внесені до Закону №2240 Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», та фактично поновлено дії статей 41-44 Закону №2240, то до спірних правовідносин слід було застосовувати норми саме спеціального Закону №2240.

Отже, судами невірно застосовано норми матеріального права.

 

Більш того, застосування норм законів про Державний бюджет України, призвело до порушення судами вимог статті 8 КАС України, порушення принципу верховенства права щодо захисту на підставі Конституції України та з врахуванням практики Європейського Суду з прав людини. Адже, як свідчить зазначена практика, відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Кожна фізична ...особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Розглядаючи борги у сенсі поняття «власності», яке міститься у частині першій статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і, таким чином, як власність.

Тому при розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство.

Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду).

У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - закону України, відповідно якому встановлена допомога з бюджету і який є діючим та Закону України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.

Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 «Бурдов проти Росії»)".

Крім того, правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74  van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом – відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку  це надання допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,  держава чи орган вважаються такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки  схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Але в порушення ч.2 ст.8 КАС України судами практика Європейського Суду з прав людини не врахована.

Таким чином, невірне застосування норм матеріального права (посилання на норми Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» всупереч позиції Конституційного Суду України, застосування загального Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», а не спеціального закону - «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»), порушення принципів адміністративного судочинства, а також недотримання норм процесуального права, визначених, зокрема статтями 2, 8, 9, ч.1 ст.69, 138, 159, 161 КАС України - недотримання судом першої інстанції принципу верховенства права, в тому числі практики Європейського суду з прав людини, принципу законності, вирішення справи на підставі законів, що суперечать Конституції України, ігнорування доказів, обґрунтувань та пояснень, наданих Позивачем призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення по справі.

 

Вважаю, що висновки, викладені у на постанові Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 27.05.2009 р. по справі № 2а-73/2009 та ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2010 р. по справі 19254/09 не відповідають фактичним обставинам справи, які було встановлено у ході її розгляду, у зв’язку з чим зазначені рішення прийняті всупереч вимогам чинного законодавства, не є законними та обґрунтованими, як цього вимагають норми ст.159 КАС України, прийняті з порушенням матеріального та процесуального права. Тому прошу Вищий Адміністративний Суд України скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове судове рішення по справі, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

 

Прошу Шановний Суд врахувати, що Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом в порушення вимог п.2 ч.1 та ч.2 ст. 190 не було надіслано мені копії ухвали про відкриття провадження у справі, а також інших судових рішень, ухвалених під час підготовки справи до апеляційного розгляду, зокрема про призначені дату та час розгляду справи. Також в порушення вимог ч. 3 ст. 167 КАС України не було надіслано мені копію ухвали від 31.03.2010 р. по справі 19254/09.

Звернувшись 01.04.2010 р. до Дзержинського районного суду про надання інформації про рух справи та копії судового рішення апеляційної інстанції, я отримала відповідь, що справа ще не повернута. А подзвонивши у черговий раз до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у телефонному режимі я дізналася про закінчення розгляду справи та її результат. Після цього 03.04.2010 р. мною до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду поштою було відправлено Заяву про надання рішення – копія заяви та повідомлення про вручення надається.

Відповіді з Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду та копії судового рішення на сьогоднішній день я не отримала.

Враховуючи, що відповідно до ст.209 КАС України після закінчення апеляційного провадження справа не пізніше, як у семиденний строк направляється до адміністративного суду першої інстанції, який її розглянув, 24.04.2010 р. я знову звернулася до Дзержинського районного суду про надання копія судового рішення апеляційної інстанції. Але мені було повідомлено, що справа ще не надійшла до суду.

Отже допущені Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом порушення вимог ч. 3 ст. 167 та ст. 209 КАС України призводить також до порушення ст. 13 КАС України – позбавляє мене права на касаційне оскарження, оскільки я не маю можливості в повній мірі викласти в касаційній скарзі свої доводи стосовно спірних питань по справі. Також через це я не можу виконати вимоги щодо надання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, які встановлені ч.5 ст.213 КАС України, оскільки зазначеного документа мені досі не надано

Щоб уникнути порушення терміну на подання касаційної скарги на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2010 р. по справі 19254/09, встановленого ст.212  КАС України я змушена надати касаційну скаргу по даній справі з порушенням вимог ч.5 ст.213 КАС України, але при отриманні оскаржуваної ухвали зазначене порушення буде ліквідовано.

 Також зважаючи на незадовільний майновий стан моєї сім’ї, що склався у зв’язку із моєю відпусткою по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, наданої мені без збереження заробітної плати у відповідності до наказу СДПІ по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі від 02.03.2009 року №15-в, оскільки основним та єдиним джерелом мого існування на теперішній час є допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та місячний доход не відповідає навіть розміру встановленого законом прожиткового мінімуму, а також те, що я виховую двох неповнолітніх дітей (свідоцтва про народження додаю), враховуючи положення ст. 88 КАС України, прошу Шановний Суд  своєю ухвалою звільнити мене від оплати судових витрат повністю або частково.

 З огляду на вищенаведене, керуючись статтями 1,3, 8, ч.2 ст.19, 21, 22, 46, 48, 55, 56, 64, 68, 124, 152 Конституції України; Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 р. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя"; статтями 17, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії"; ч.2 ст. 1; ч.1 ст. 4; п.3 ст.5; п.3 ч1 ст. 29; п.4 ч.1 ст. 34; ст.40-44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням"; Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 р.; Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р.; Рішенням Конституційного Суду України №26-рп/2008 від 27.11.2008 р.; статтями 2, 5, 6, 7, 8, 9, 11, 13, 14, п.1 ч.1 ст.17, ч.2 ст. 20, ч.1 ст.69, ч.1 ст.88, ст.94, ст.138, ст. 159, ст.161, ст. 162,  ст. 267, статтями 211, 212, 213, 223, 229 та пунктом 3 Розділу VII Кодексу Адміністративного судочинства України                                    

 П Р ОШ У:

 1. Скасувати постанову Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 27.05.2009 у справі №про визнання протиправними дій та бездіяльності, донарахування допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та стягнення матеріальної шкоди та недоотриманих сум грошової допомоги за позовом ФІОдо Управління праці та соціального захисту населення  виконкому Дзержинської районної у місті ради.

2. Скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2010 р. по справі .

3. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

4. Звільнити мене від оплати судових витрат у зв’язку з тяжким матеріальним становищем родини, що склалося за час моєї відпустки по догляду за дитиною.

5. Стягнути з Державного бюджету України на мою користь всі понесені мною судові витрати по справі.

 Додатки:

  1. Квитанція про сплату державного мита.
  2. Клопотання про відстрочку сплати судового збору.
  3. Копія  наказу підприємства від 02.03.2009 року №15-в
  4. Копія свідоцтва про народження 1
  5. Копія свідоцтва про народження 2
  6. Копія рішення суду першої інстанції
  7. Копія Заяви про надання рішення від 03.04.2010 р., надісланої до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду
  8. Копія поштового чеку про прийняття 03.04.2010 р. листа №2109130 на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
  9. Копія повідомлення про вручення листа №2109130.
  10. Копія заяв до Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу про видачу судового рішення від 01.04.2010 р. та 26.04.2010 р.
  11. Копії касаційної скарги у 2-х прим. (для Відповідача та третьої особи) з додатками.

 «_____»____________2010                                    _________                                       

Последние комментарии

Опрос

Как долго вы судитесь?: