• warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.

кассаційна скарга(незастр. реб.2008г, отказ)

Страница для печатиПослать другу

 Касаційна скарга

на постанову Замостянського районного суду міста Вінниці від 13.04.2009 р. по справі №2-а-226/09 та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 17.06.2010 р. по справі №22ц-1574 13 квітня2009 р. Замостянським районним судом міста Вінниці було прийнято постанову по справі № 2-а-226/09 про визнання дій неправомірними та виплаті державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.за перыод з 08.04.2008р. по 07.02.2009р в розмірі 4589грн, за моїм позовом , .. Л.О., до Управління праці та соціального захисту населення міської ради Замостянського району м. Вінниці ,якою відмовлено в задоволені позовних вимог.Не погоджуючись із зазначеним рішенням, до Київського апеляційного адміністративного суду 05.05.2009 р. (через канцелярію Замостянського районного суду м. Вінниці) мною було подано апеляційну скаргу. На моє звернення до Київського апеляційного суду від 18 .05.2010р мені було повідомлено ,що справу передано до Апеляційного суду Вінницької області. За результатами розгляду скарги Апеляційним судом Вінницької області винесено ухвалу від 17.06.2010 р. по справі №22ц-1574, якою апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Замостянського районного суду міста м. Вінниці від13.04.2009 р. по справі №2-а-226/09 – без змін. З даною ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від17.06.2010 р. по справі № 22ц-1574 я також не погоджуюсь,вважаю ,що ці рішення не є законними та обґрунтованими і прийняті з порушеням матеріального та процесуального права. Керуючись ст..324 ЦПКУ прошу суд касаційної інстанції скасувати постанову Замостянського районного суду від 13 квітня2009 р. по справі № 2-а-226/09 і ухвалу апеляційного суду Вінницької області від17 червня 2010 р. по справі № 22ц-1574 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги до суду касаційної інстанції обґрунтовую наступним:

 

1.Свої висновки у мотивувальній частині судового рішення суд апеляційної інстанції вмотивовує нормами Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. №6-рп , визнає,що з 9 липня 2007р була відновлена дія ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21 листопада 1992р№2811-ХІІ,за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років,а також що це є спеціальний закон ,що регулює правовідносини,пов’язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей. Але разом з тим і відмовляє мені у задоволені вимог щодо виплати у розмірі прожиткового мінімуму допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку та обґрунтовує це як і суд першої інстанції , змінами до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», внесеними пунктом 23 розділу ІІ Закону України №107-IV «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», який не було визнано неконституційним.
Я з цим висновком не погоджуюсь з наступних причин .
В даному випадку судами не взято до уваги позицію Конституційного Суду України щодо надання переваги законам України про Державний бюджет на відповідний рік та відсутність права у цього закону вносити зміни до чинних законів.
Відповідно до ч.2 ст.150 Конституції України стосовно обов’язкового виконання рішень Конституційного Суду України це призвело до помилкового застосування норм матеріального права.
А також Суди першої та апеляційної інстанції при винесенні рішення по даній справі знехтували положеннями ст. ст. 46, 48, 19,22 Конституції України, які є нормами прямої дії, мають найвищу юридичну силу і обґрунтували відмову у задоволенні позовних вимог нормами закону, які суперечать Конституції України.
У Рішеннях Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 від 27.11.2008 року № 26-рп/2008 , надано оцінку закону про Державний бюджет України,на які я неодноразово посилалась але які проігноровані судами. Хоча вказані Рішення Конституційного Суду України прямо не встановлює неконституційність пункту 23 розділу 2 України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(але ця норма і не виносилася на розгляд до КСУ щодо неконституційності) висновок Кунституційного Суду України щодо неможливості внесення законом про Державний бюджет зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх носить загальний характер, стосується не лише неможливості внесення цим законом змін до Закону України «Про статус суддів», Закону України «Про судоустрій України», Закону України «Про оплату праці», а і до інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, які є складовою конституційного права громадян на соціальний захист і достатній рівень життя кожної людини. Мотивувальна частина РКСУ – це невід’ємна частина РКСУ, и хоча в резолютивній частині РКСУ відсутнє посилання на конкретну норму Державного бюджету за конкретний рік, але в мотивувальній частині РКСУ саме і говориться про невідповідність Конституції України таких норм закону про Державний Бюджет, які змінюють інші закони.
Суди першої та апеляційної інстанції відмовилися зробити системний аналіз мотивованої частини РКСУ за 2008р ,в яких саме і зазначається про норми з розділу ІІ Закону України №107-IV «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України». І така відмова в системному аналізі і призвела до помилкового рішення ,що можна застосовувати вищесказану норму, яка обмежує моє право на отримання в належному розмірі допомоги по догляду за дитиною до трьох років,гарантованою Конституцією України, ст.15 «Про державну допомогу сімям з дітьми»від 21.11.1992р № 2811-ХІІ та ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» і що сумніву в їх конституційності у суду нема.
Крім того, Суди попередніх інстанцій також знехтували правовою позицією Конституційного Суду України про неприпустимість обмеження обсягу прав людини, висловлену ним у Рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005 р. №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання). Її сутність полягає у тому, що звуження обсягу прав і свобод – це зменшення кола суб'єктів, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод - є неприпустимим з огляду ст. ст. 8, 21, 22, 46, 56, 64, 68 Конституції України.
Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. А рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Таким чином, при визначенні розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку необхідно керуватися виключно Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» тобто остання редакція, в яку Закон про державний бюджет не вносив змін і яка не суперечить Конституції України.
Проігнорувавши зазначені висновки суди прийняли рішення на підставі саме змін до законів, внесених п.23 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» ,де розмір допомоги ¬ значно менший , встановлений ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», в редакції від 25.03.2005 року, в яку Закон про державний бюджет не вносив змін і яка є моїм основним джерелом існування та гарантована ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» , ст.46 Конституції України, яка є нормою прямої дії .
Отже, це є скасуванням існуючих прав.
2. Апеляційним судом Вінницької області не були прийняті доводи моєї апеляційної скарги про те,що суд повинен застосовувати норми Конституції України,зокрема ст..ст.8,22,як норми прямої дії і не застосовувати закони і інші нормативно-правові акти ,якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина ,а також нові закони ,які звужують зміст та обсяг встановлених прав і свобод. Вважає їх не зовсім обґрунтованими і що ці застереження стосуються прийняття нових законів чи внесення змін до них,а не їх застосування судом.
Я з таким висновком не погоджуюсь з наступних підстав: :
Згідно ст.. 22. Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Згідно ст. 64 Конституції України права громадян гарантовані Конституцією України не можуть бути обмежені крім випадків військового чи надзвичайного стану.
Згідно ст.. 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Згідно ст..46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно ст.8КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно ст..9 КАС України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України ,у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України , закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Згідно ст. 13 Конвенції: «Право на ефективний засіб юридичного захисту. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження»);
Підтвердженням також є пункт 2 Пленуму Верховного Суду України від 01січня 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», де зазначено, що «оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй».
Ця правова позиція дає розширине поняття тлумачення правових норм( в нашому випадку Конституції и окремих положень закону про судоустрій) , вона встновлює обов’язок суду, як учасника процесуальних правовідносин на основі позовної заяви.
Дану частину постанови можна тлумачити, як – уточнення змісту такого юридичного поняття,як – «принцип законності». В любому випадку - це положення обов’язкове для застосування судами.
Отже, основними нормативними актами, якими повинна керуватися колегія суддів апеляційної інстанції є Конституція України, яка має найвищу юридичну силу у нашій державі.
3. Судами не дотримано принципу верховенства права.
Застосування норм законів про Державний бюджет України, призвело до порушення судами вимог статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, порушення принципу верховенства права щодо захисту на підставі Конституції України та з врахуванням практики Європейського Суду з прав людини. Вважаю за необхідне звернути увагу ,що відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод:«Кожна фізична ...особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права». Розглядаючи борги у сенсі поняття «власності», яке міститься у частині першій статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і, таким чином, як власність. Тому, при розгляді справи « Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету.«Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство.
Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду).
У зв’язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - закону України, відповідно якому встановлена допомога з бюджету і який є діючим та Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 Бурдов проти Росії»)».
Таким чином судами попередніх інстанцій було проігноровано правову позицію Європейського Суду з прав людини та не була застосована його практика .
Слід також звернути увагу на ст.. 13 Конвенції що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, вищесказане дає мені підстави стверджувати,що суд апеляційної інстанції припустився порушення процесуального права ст.5 КАС України(ст.2 ЦПКУ), а саме що судочинство здійснюється відповідно до Конституції України; що верховенство права є один з принципів здійснення правосуддя. Всупереч зазначеного принципу верховенства права прийнято рішення без врахування пріоритету прав людини перед правами суб'єктів владних повноважень, судової практики Європейського Суду з прав людини, правових норм Конституції України та висновків Конституційного Суду України. "
4.Судами першої та апеляційної інстанції неправильно встановлені обставини справи щодо мого статусу, як особи, не застрахованої в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно ст. 202 КАС України (ст.309 ЦПКУ) підстави для скасування рішення суду першої інстанції є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини
Про такі обставини свідчить, зокрема, копія трудової книжки яку я додавала до апеляційної скарги і яка свідчить ,що оскільки я не працювала до народження дитини я є особою незастрахованною.Тому на мої правовідносини не поширюється Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», і це призвело до прийняття неправильного рішення .
Отже,при розгляді справи судам слід було встановити, до якої категорії осіб, які мають право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відноситься позивач, яку правову норму слід застосовувати з урахуванням чого вирішити спір.
Вважаю, що допущені судами помилки в рішенні, неповне відображення в рішенні наданих мною доказів, саме все це свідчить про не увагу до моєї справи, а також свідчить про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

5. В порушення п.2 ч.1 ст. 206 КАС України та п.1 ч.2 ст.ст.315,316 ЦПК України судом апеляційної інстанції не зазначається в судовому рішенні, прийнятому за результатами розгляду скарги(ухвалі від 17.06.2010р) короткого змісту судового рішення першої інстанції,ні узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, ні узагальненого викладу позиції інших осіб, які беруть участь у справі.
6.Судом першої інстанції мій адміністративний позов не розглядалися взагалі. Про це свідчить зазначений у резолютивній частині рішення висновок суду стосовно того , що мені із січня 2008р було нарахована та виплачена допомога по догляду за дитиною до досягнення трьох років , але я народила дитину у лютому 2008р ,і після подання необхідних документів допомога призначена мені у квітні 2008р і яка триває по цей час, про що зазначалося і в адміністративному позові, і в доповненнях до нього, що подавалися до суду першої інстанції, та які фактично не розглядалися судом .
7.В порушення пунктів 3, 4 ч.1 ст.190 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційним судом не було з’ясовано обставин, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог у апеляційній скарзі та інших документах, що знаходяться у справі, не з’ясовувалося, які обставини визнаються та заперечуються особами, що беруть участь у справі.
8. В порушення ч.1 ст.76 Кодексу адміністративного судочинства України не було надано оцінки моїм поясненням, які повинні були оцінюватися поряд з іншими доказами у справі. Зокрема, судами не прийнято до уваги та не спростовано обґрунтування позовних вимог та доводи, наведені у наданих позивачем до суду

Отже, невірне застосування норм матеріального права ,посилання судом першої та апеляційної інстанції на норми Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» всупереч позиції Конституційного Суду України, а також недотримання норм матеріального і процесуального права, недотримання принципу верховенства права, в тому числі практики Європейського суду з прав людини, принципу законності, вирішення справи на підставі законів, що суперечать Конституції України, ігнорування рішень Конституційного Суду України, доказів, обґрунтувань наданих Позивачем призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення по справі.
Також зважаючи на незадовільний майновий стан моєї сім’ї, що склався у зв’язку із моєю відпусткою по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки основним та єдиним джерелом мого існування на теперішній час є допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та місячний доход не відповідає навіть розміру встановленого законом прожиткового мінімуму, а також те, що я виховую двох неповнолітніх дітей (свідоцтва про народження додаю), враховуючи положення ст. 88 КАС України та п.1,п.3 ст.82 ЦПК України, прошу Шановний Суд своєю ухвалою звільнити мене від оплати судових витрат повністю або частково.
З огляду на вищенаведене, керуючись статтями 8, ч.2 ст.19, 22, 46, 124, 129, ч.1 п.1 ст150 Конституції України; абзац 1 пункту 19 Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" , п. 2 Пленуму Верховного Суду України від 01січня 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»; ст.17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»; ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини»; статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; Рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005 р. №8-рп/2005 , від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 , №6-рп/2007 від 09.07.2007 р, №10-рп/2008 від 22.05.2008 р., №26-рп/2008 від 27.11.2008 р; ст.ст.1,2, п.1.ст. 4., п.4 ст. 8, ст. 10, ст.11 ,п.1 і п.3 ст.82,ст.ст.127, 214, 309, 315, 316, 324 ЦПК України
П Р ОШ У:
1. Скасувати постанову Замостянського районного суду міста Вінниці від 13..04.2009 у справі № 2а-226/09 про визнання дій неправомірними та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за позовом Навроцької Л.О.до Управління праці та соціального захисту населення міської ради Замостянського району м.Вінниці .
2. Скасувати ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 17.06.2010 р. по справі № 22ц-1574
3. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
4. Звільнити мене від оплати судових витрат у зв’язку з тяжким матеріальним становищем родини, що склалося за час моєї відпустки по догляду за дитиною.
5. Стягнути з Державного бюджету України на мою користь всі понесені мною судові витрати по справі.

Додатки
1.Квитанція про сплату державного мита.
2.Клопотання про відстрочку сплати судового збору.
3.Копія свідоцтва про народження 1
4.Копія свідоцтва про народження 2
5.Копія рішення суду першої інстанції
6. Копія рішення суду апеляційної інстанції.
7.Копія касаційної скарги 1 прим. (для Відповідача ) з додатками.

Последние комментарии

Опрос

Как долго вы судитесь?: