Хранилище информации по судебной практике в области восстановления конституционных прав мам на социальную помощь при рождении ребенка и по уходу за ребенком до достижения ним 3-х лет.

Внимание!!! Для НОВИЧКОВ специальная тема на форуме

Решение ВАСУ, в котором говорится о необходимости досудебного урегулирования (по детям войны)

Страница для печатиПослать другу

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

  У Х В А Л А

 

 І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 

 14 вересня 2010 року                               м. Київ                                        К-2614/10

 

 

 

    Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

 

головуючого судді-доповідача                    Федорова М.О.

 

суддів:                                                  Брайка А.І.

                                                            Пилипчук Н.Г.

                                                            Карася О.В.

                                                            Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 29.04.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2009

 

у справі           № 2-а-11213/2009

за позовом           ОСОБА_5

до           Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва

про                     зобов’язання зробити перерахунок пенсії

 

ВСТАНОВИВ:

 

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання відмови щодо нарахування а виплати несплаченої державної соціальної допомоги як дитині війни з 01.01.2006 незаконною та зобов’язання нарахувати та виплатити в повному обсязі недоотриману як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу, що передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»починаючи з 01.01.2006 по 31.12.2008  в розмірі 3891,90грн.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 29.04.2009, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2009, позов задоволено частково: визнано бездіяльність УПФ України в Оболонському районі м. Києва щодо не нарахування ОСОБА_5 щомісячної соціальної державної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 22.05.2008 по 31.12.2008 протиправною; зобов’язано УПФ України в Оболонському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_5 з нарахуванням щомісячної соціальної державної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з 22.05.2008 по 31.12.2008. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку, в скарзі просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

 

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є дитиною війни та отримує пенсію за віком.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка набрала чинності з 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до вимог статті 7 зазначеного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»зупинено на 2006 рік.

Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких виключено пункт 17 статті 77, а стаття 110 викладена в іншій редакції. Зокрема, встановлено, що державна соціальна підтримка дітей війни, передбачена статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджується у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки Кабінет Міністрів України у 2006 році не визначив порядку нарахування та виплати надбавки до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то суди першої та апеляційної інстанції дійшли до правильного висновку, що вимоги позивача стосовно такої виплати у зазначеному році задоволенню не підлягають.

Дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на  2007 рік» відповідно до пункту 12 частини 1 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»було призупинено на 2007 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, пункт 12 статті 71 та стаття 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, в період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Частиною 4 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»передбачено, що учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Таким чином, з 22 травня 2008 року вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»вираховувався виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, тобто у 2008 році - статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на  2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Отже, право на підвищення пенсії, що передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у 2008 році у позивача виникло з  22 травня 2008 року, тобто з дня визнання неконституційними положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»про зупинення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на відповідний рік.

Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.

За таких обставин положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»щодо застосування розміру мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

 

Що стосується поновлення строку на звернення до суду, то колегія суддів Вищого адміністративного суду вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 99, 100 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

Пропущення строку є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, якщо суд не визнає причину пропуску строку поважною.

Досудовим порядком врегулювання спору (звернення до вищестоящої установи по відношенню до відповідача зі скаргою) позивач не скористався.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до суду 03.04.2008, тобто з порушенням встановленого річного строку не надавши доказів на підтвердження поважності його пропуску, отже суди дійшли обґрунтованого висновку, що перерахунок недоотриманої допомоги повинен здійснюватися за період з 22.05.2008 (у межах строку на звернення до суду з урахуванням дати прийняття Рішення Конституційним Судом України)  по 31.12.2008 року.

 

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішення не встановлено.

За правилами ч. 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу слід відхилити.

 

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

 

УХВАЛИВ:

 

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва відхилити.

Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 29.04.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2009 у справі № 2-а-11213/2009 –залишити без змін.

 

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

 

Головуючий М.О. Федоров

 

Судді

А.І. Брайко

 Пилипчук Н.Г.     

О.В. Карась

А.О. Рибченко

 

Суддя                                                                         М.О. Федоров

Последние комментарии

Опрос

Как долго вы судитесь?: