• warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.
  • warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, function 'phptemplate_username' not found or invalid function name in /home/zedinuas/public_html/includes/theme.inc on line 669.

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ про визнання незаконними окремих положень постанови Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 р. N 74

Страница для печатиПослать другу

Ми, Ivanov I I, який народився date,  та Ivanova I I, яка народилася date, відповідно до статті 1 Закону України № 2195- IV від 18.11.2004 р. "Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон України № 2195- IV)  маємо статус дитини війни – особи, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Зазначена обставина підтверджується пенсійними посвідченнями з відміткою «дитина війни», копії яких надаються до адміністративного позову.

   Закон України «Про соціальний захист дітей війни», згідно преамбули, установлює  правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
   Згідно статті 1 цього закону державна соціальна гарантія  - встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни. Державні соціальні  гарантії  дітям  війни  встановлюються  з метою надання дітям війни соціальної підтримки (стаття 2).

Статтею 6 Закону України № 2195-IV встановлено державну соціальну підтримку дітей війни, а саме: дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік"» від 14 червня 2011 року N 3491-VI. Пунктом 7 цього закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4 такого змісту:

«Установити, що у 2011 році норми і положення статей 3950515254 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 13, ст. 178 з наступними змінами), статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 4, ст. 94 з наступними змінами), статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 29, ст. 399 з наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".»

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 6 липня 2011 р. № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», пунктом 6 якої встановлено, «…що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.»

   Тобто оскаржуваною нормою постанови встановлено розмір, значно менший за розмір, визначений статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дія якої не скасована. 

 

Щодо встановленого законом розміру підвищення до пенсії дітям війни

У статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що законодавство України про соціальний захист дітей війни складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів України.

Загальне визначення поняття «мінімальна пенсія» наведено у статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-IV, а саме -  це державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

У відповідності до частини 2 статті 5 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Так, відповідно до частини 1 статті 28 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

У відповідності до положень статті 46 Конституції України прийнято Закон України № 966-XIV від 15.07.1999р. «Про прожитковий мінімум», який дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

Частиною другою статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»встановлено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Статтею 2 Закону «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для:

-          встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України;

-          формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Тобто з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.

Крім того, державний бюджет України при його формуванні ґрунтується на прожитковому мінімумі, з огляду на що, витратна частина Бюджету України не може не базуватися на прожитковому мінімумі як соціальній гарантії, встановленій Конституцією України - основним законом України, який має найвищу юридичну силу, норми якого є нормами прямої дії; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

 

Прожитковий мінімум у відповідності до п.5-3 ч.2 ст. 38 Бюджетного Кодексу України визначається виключно Законом України про Державний бюджет. У відповідності із зазначеними нормами саме Законами України про державний бюджет визначено прожитковий мінімум, в тому числі для осіб, які втратили працездатність: статтею 21 Закону України від 23.12.2010 р.  №2857-VI «Про Державний бюджет України на 2011 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність, зокрема, з 1 січня – 750 гривень, з 1 квітня – 764 грн., з 1 жовтня – 784 гривні, з 1 грудня – 800 гривень.

 

З урахуванням приписів ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.2 ст.5,  ч.1 ст.28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», п.5-3 ч.2 ст. 38 Бюджетного Кодексу України, ст..21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», розмір підвищення до пенсії дітям війни у 2011 році повинен складати за період липень-вересень щомісячно 764 х 30% = 229,20 грн., з з 1 жовтня – 784 х  30% = 235,20 грн., з 1 грудня – 800 х  30% = 240,00 грн. Тобто значно більше, ніж 49,80 грн., які встановлюються пункт 6 оскаржуваної Постанови.

Таким чином, пункт 6 зазначеної Постанови Кабінету Міністрів прямо впливає на наші особисті права стосовно розміру підвищення до пенсії, значно зменшуючи розмір підвищення до пенсії.
Оскільки відповідно до ч.2 ст.171  КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб’єктом правовідносин, у яких буде застосовано зазначений акт, маючи статус «дитина війни», ми маємо право оскаржити пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів від 6 липня 2011 р. № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», у зв’язку з тим, що вона не є законною з огляду на наступне:
 

Щодо повноважень  органів законодавчої влади

Стаття 6 Конституції України, закріплюючи одну з найважливіших засад правової держави - принцип поділу влади, одночасно визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України   органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

До її найголовніших і, по суті, виключних повноважень належить прийняття законів (п. 3 ч. 1 ст. 85 Конституції України). Стаття 92 Конституції України закріплює перелік найважливіших питань, які визначаються або встановлюються виключно законами, що, крім іншого, вказує на пріоритетність закону в системі нормативно-правових актів України.

 

На підставі статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, встановлена частиною третьою статті 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, - прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.

 
У відповідності до частини другої статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути   обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. 

При вирішенні цієї справи, прошу суд врахувати, що згідно роз’яснень п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року № 8 «відповідно до ст.ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод».

 
Стосовно будь-яких обмежень соціальних гарантій законами про Державний бюджет на відповідні роки слід зазначити, що Конституційний Суд України не однократно надавав висновки з цього питання:

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Слід врахувати те, що оскільки ми наділені державою певним правовим статусом дитини війни, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання державної соціальної підтримки.

Наділивши осіб, які мають статус дітей війни, зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити їх належний матеріальний рівень. Тобто, між цими особами і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

 

Правові позиції Конституційного Суду України у справах N 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та N 1-27/2004  (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій) беззаперечно визначають, що зменшення матеріального змісту (розміру) допомоги, в результаті, як - законодавчого регулювання засобом внесення законом про Державний бюджет змін до закону, яким встановлено її розмір, так і - діями органів соціального захисту на виконання приписів змінених таким регулюванням законодавчих актів, є порушенням конституційних прав громадян.

 

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визначено наступне:

«…у відповідності до ч.2 ст.8 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої  влади в Україні (п.3 ч.1  ст. 85,  ст. 91 Конституції України). Виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України і бюджетна система України  (п.1 ч.2  ст.92 Конституції України). Вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в частині другій ст. 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Бюджетного кодексу України. Встановлений ч.2 ст. 95 Конституції України,  частиною другою статті 38 Бюджетного кодексу України перелік правовідносин, які  регулюються  законом про Державний бюджет України, є вичерпним.

Зі змісту наведених положень Конституції України та Бюджетного кодексу України вбачається, що закон про Державний бюджет  України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів  та видатків держави на загальносуспільні потреби,  зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни,  зупинятися дія чинних законів України,  а також  встановлюватися  інше   (додаткове) правове регулювання відносин,  що є предметом інших законів України.  Таке положення закріплено і в частині третій статті 27 Бюджетного кодексу України.

Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення  належних  умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові  зобов'язання держави перед громадянами,  спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг,  компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової  держави, верховенства  права,  забезпечена соціальна  стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній  життєвий рівень  (стаття 48 Конституції України). Оскільки предмет закону про Державний бюджет України  чітко визначений у Конституції України,  Бюджетному кодексі України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій,  передбачених іншими законами України.

Проаналізувавши зазначені положення Конституції України, Бюджетного Кодексу України, практику зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів   України, Конституційний Суд країни дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України  дії  інших  законів  України  щодо надання  пільг,  компенсацій  і  гарантій, внесення змін до інших законів  України, встановлення  іншого (додаткового)  правового регулювання відносин, ніж передбачено законами  України,  не відповідає статтям 1,  3,  частині другій статті 6, частині другій статті  8,  частині  другій статті 19,  статтям 21,  22,  пункту 1 частини другої статті 92,  частинам першій,  другій, третій статті 95 Конституції України.  Таким чином, Верховна  Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.»

 

Також слід зазначити, що у 2008 році Конституційним Судом України була розглянута відповідність Конституції України норм Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", що вносять зміни до деяких законів України та стосуються обмеження прав на певні соціальні пільги,  компенсації і гарантії та винесено рішення від 22.05.2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Крім того, Конституційним Судом України розглядалася справа за конституційним поданням Кабінету Міністрів України про офіційне тлумачення положення частини другої статті 95 Конституції України (справа про збалансованість бюджету) та ухвалено рішення №26-рп/2008 від 27.11.2008 р. Розглядаючи справу, Конституційний Суд України визначає «Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової. Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Бюджетного Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства.

Зі змісту частини другої статті 95 Конституції України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, випливає, що вони не можуть визначатися іншими нормативно-правовими актами. Самі ж загальносуспільні потреби, до яких належить і забезпечення права на соціальний захист громадян України, проголошений у статті 46 Конституції України, передбачаються у державних програмах, законах, інших нормативно-правових актах. Визначення відповідних бюджетних видатків у законі про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспільних потреб, порушення прав людини і громадянина, встановлених Конституцією України, зокрема щодо забезпечення рівня життя для осіб, які отримують пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, не нижчого від прожиткового мінімуму, визначеного законом

Так, розглядаючи питання стосовно можливостi зупиняти дiю та скасовувати норми законiв, якi визначають пiльги, компенсацiї, гарантiї, при встановленнi законом про Державний бюджет України видаткiв на загальносуспiльнi потреби Конституційний Суд України виходить з правових позицій, висловлених ним, зокрема, у Рішенні від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян та у Рішенні від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України. Ці позиції полягають у тому, що: "закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України" (абзац шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення N 6-рп/2007); "законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони" (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення N 10-рп/2008).

 

З огляду на висновки Конституційного Суду України, ні ухваленням закону про державний бюджет, ні шляхом прийняття актів Кабінету Міністрів України не дозволяється зменшувати розмір соціальної допомоги, встановленої законом.

 

Згідно ч.5 ст.9 КАС України, у разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

 

Стосовно залежності розміру соціальної допомоги від наявності фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік 
У відповідності до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за  рахунок  коштів Державного бюджету України. 
Отже, Законом прямо встановлено, що джерелом фінансування є кошти Державного бюджету України, а не бюджету Пенсійного фонду України.

 

Крім того, ми наголошуємо на тому, що відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерела права. Також згідно із частинами 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74  van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію (в цьому випадку це надання підвищення пенсії дітям війни),  держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки  схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

У справі “Жовнер проти України” (від 29.06.2004 року) Європейський суд з прав людини зазначав, що відсутність коштів у державного органу не може бути визнана як виключна обставина.  У справі “Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, а у рішенні від 07.05.2002 р. по справі «Бурдов проти Росіїї» (Заява №59498/00) Європейський Суд з прав людини зазначав, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Таким чином, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання невиплати щомісячної державної соціально допомоги дітям війни та зменшення розміру соціальної допомоги.

Європейський Суд з прав людини у справі «Kechko v. Ukraine» (Заява № 63134/00) зазначав, що, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. У цій справі Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - закону України, відповідно якому встановлена допомога з бюджету і який є діючим та Закону України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.
 
Як зазначено у листі Верховного суду України від     07.2006 року № 1-5/400, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність  від бюджетних асигнувань. Крім того, у випадках коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.        
 
Щодо повноважень Кабінету Міністрів України
 

 Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, а не законодавчої. У своїй діяльності Кабінет Міністрів України повинен керуватися Конституцією і законами України, актами Президента України.

Кабінет Міністрів України забезпечує, крім іншого, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; проведення фінансової політики, політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту;   виконує інші функції, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України (ст. 116 Конституції України)..

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання (стаття 117 Конституції України). Аналогічні положення передбачені Законом України «Про Кабінет Міністрів України»(в редакції на час набрання чинності оскаржуваним актом).

При цьому, відповідно до статті 19 цього Закону («Загальні питання компетенції Кабінету Міністрів України») діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, протидії корупції, розв'язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.

Згідно Закону України «Про Кабінет Міністрів України», діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності (ч.1 ст.3). Діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, вирішення питань державного управління у сфері соціальної політики, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина (ч.1 ст.20)

Пунктом 2 ч. 1 ст. 20 цього ж Закону визначено основні повноваження Кабінету Міністрів України у сферах соціальної політики, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, до яких, зокрема, належить забезпечення проведення державної соціальної політики. При цьому Кабінету Міністрів України не надано повноважень зменшувати встановлені законами права громадян

До основних повноважень Кабінету Міністрів України належить забезпечення проведення державної соціальної політики, вжиття заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечення соціальний захист громадян (п.2 ст.21), вжиття заходів щодо захисту прав і свобод, гідності, життя і здоров'я людини, здійснення заходів щодо забезпечення виконання судових рішень органами виконавчої влади та їх керівниками (п.3 ст.21), а не зменшення розмірів соціальних виплат та доходів населення.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 цього Закону Кабінет Міністрів України здійснює також інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.

Щодо інших повноважень, статтею 4 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на Кабінет Міністрів України покладено обов’язок розробляти і включати до загальнодержавних програм відповідні положення  щодо соціального захисту дітей війни і здійснюватиє контроль за їх виконанням. Положення про соціальний захист дітей війни повинні бути відображені в програмах діяльності Кабінету Міністрів України, які схвалюються Верховною Радою України. 
Кабінетом Міністрів України на розгляд  Верховної Ради України не надавалися проекти програм щодо соціального захисту дітей війни.

Як зазначалося вище, статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод (п.1), основи соціального захисту, засади регулювання шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства (п.6). Відповідно до ст.75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Прийняття законів, у відповідності до п.3 ст.85  Конституції України належить до повноважень Верховної Ради України.

Отже, Конституція України не надавала повноважень Кабінету Міністрів України на визначення основ соціального захисту, а Верховній Раді -  права делегувати свої повноваження (щодо визначення розмірів соціальних допомог) Кабінету Міністрів України.

 

Крім того, оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України прийнята всупереч позиції Конституційного Суду України, рішення якого відповідно до ст.150 Конституції України є обов’язковими до виконання: «... Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України), а в правовій державі існує сувора ієрархія нормативних актів, відповідно до якої постанови та інші рішення органів виконавчої влади мають підзаконний характер і не повинні викривляти сутність і зміст законів.» (рішення Конституційного Суду України від 19 червня 2001 року № 9-рп/2001).

Але Кабінетом Міністрів України прийнятою постановою навпаки зменшено розмір підвищення до пенсії  дітям війни порівняно із розмірами, встановленими законом «Про соціальний захист дітей війни», який є чинним на момент прийняття постанови.  Це є фактичним зниженням реальних доходів населення та суперечить інтересам громадян, що мають статус дитини війни, оскільки  звужує їх права та свободи.

 

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства україни в адміністративних справах про протиправність рішень. Дій суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

 

З огляду на вищенаведене, керуючись статтями 1,3, 8, ст.19, 21, 22, 46, 55, 64, 68, 92, 116, 117, 124, Конституції України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 р. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", статтями 3,6,7 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» статтями 2, 5, 6, 7, 8, 9, 15, п.1 ч.1 ст.17, ч.2 ст. 18, ч.3 ст.19, ч.3 ст.49, ч.2 ст.50, ст.87, ст.ст. 104-106, ч.1 ст. 162, ст.171, пп.1, 2 п.3 Розділу VII Кодексу Адміністративного судочинства України, пп. «б» п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»

 

ПРОШУ

 

  1. Визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України стосовно прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 р. N 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету».
  2. незаконним пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 р. N 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету».

 

  1. Просимо розглянути справу за нашої відсутності та направити нам копію судового рішення, прийнятого за результатами розгляду справи.

Последние комментарии

Опрос

Как долго вы судитесь?: