Хранилище информации по судебной практике в области восстановления конституционных прав мам на социальную помощь при рождении ребенка и по уходу за ребенком до достижения ним 3-х лет.

Внимание!!! Для НОВИЧКОВ специальная тема на форуме

УХВАЛА ВАСУ

Страница для печатиПослать другу

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

Справа № К/9991/6927/11                                                                               Головуючий у 1-й інстанції – Логвіна Т.В.

Доповідач у касаційної інстанції – Ситников О.Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2012 року                                                                                                                        м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.,

Гашицького О.В.,                             Малиніна В.В.,

Лиски Т.О.,                                        Штульман І.В.

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Олени до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Олени на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 09 липня 2010 року, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 09 липня 2010 року залишено без змін постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 березня 2010 року, якою у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Олена звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким задовольнити адміністративний позов повністю, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст.220 КАС України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав, для задоволення позову в повному обсязі.

Аналізуючи обставини справи та застосовуючи відповідні норми матеріального права, суд касаційної інстанції погоджується з вищевказаним висновком суду попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є матір’ю дитини, яка не досягла трирічного віку, з якою вона разом проживає та яку вона фактично доглядає, є також застрахованою особою, перебуває в відпустці по догляду за дитиною, внаслідок чого має право отримувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка надається застрахованій особі у розмірі, встановленому ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Однак, підпунктом 12 пункту 25 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. №107-VI статті 40-44 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» виключені, а підпунктом 7 пункту 23 Розділу II вказаного Закону ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» викладено у новій редакції, згідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

У відповідності до змін, внесених до п.3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2008 р. надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Змінами, внесеними підпунктом 5 пункту 23 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у ст.13 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», його дію в частині призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку поширено також і на осіб, застрахованих в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. положення пункту 25 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Водночас, вказаним рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. положення пункту 23 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» не визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, в період з 01.01.2008р. по 22.05.2008р. розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для осіб, застрахованих в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, регулювався ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», а з дня втрати чинності положень пункту 25 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зазначені правовідносини регулювалися також і ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Отже, для вирішення даного спору слід визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягає застосуванню у виниклих правовідносинах.

Згідно зі ст.75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997р. № 4-рп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

За змістом ч.3 ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах, суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, враховуючи, що зміни до статей 13, 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» були внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 01.01.2008р., а зміни у ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», який діяв у часі раніше, з 22.05.2008р. не вносились, пріоритетними в даному випадку є положення Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

Враховуючи те, що відповідач в 2008 році виплачував позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірах, встановлених новою редакцією ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку щодо правомірності його дій в цей проміжок часу.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає, що рішення апеляційного суду ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення відсутні.

Відповідно до вимог ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Олени залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 09 липня 2010 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді

Последние комментарии

Опрос

Как долго вы судитесь?: